Scientific journal The Pedagogical Process: Theory and Practice

№1-2, 2018 року

DOI:10.28925/2078-1687.2018.1-2

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2

ЗМІСТ

 

ТЕОРІЯ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

 

Бондар Володимир, Божок Олександра

СУЧАСНИЙ ДИСКУРС КОМПОНЕНТІВ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СИСТЕМІ

 

Кулик Олена

ДОПОМІЖНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ В МОВЛЕННЄВОМУ РОЗВИТКУ УЧНІВ 5–9 КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СЛОВОТВІРНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ОСВІТНІЙ ПРОСТІР: СУЧАСНІ ВЕКТОРИ РОЗВИТКУ

 

Батечко Ніна

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ АДАПТАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ЯКОСТІ ОСВІТИ

 

Дурдас Алла

РОЗВИТОК УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ ФРАНЦІЇ: ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

 

ПРАКТИКА ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

 

Куземко Леся, Мойсак Олександр

ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ В ПЕДАГОГІВ ЗДАТНОСТЕЙ ДО САМОПІЗНАННЯ І САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

 

Каленик Олександр, Цареградська Тетяна

CТРУКТУРНО-ЗМІСТОВА МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ ДО НАВЧАННЯ В УНІВЕРСИТЕТАХ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ

 

Лисенко Олександра

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЯКІСНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ

 

Ткаченко Таміла

ПРОФІЛАКТИКА ТА КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ УЧНІВ 1–4 КЛАСІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

 

Ошуркевич Наталія

СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧО-ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ

 

Ушаков Артем

ВИХОВАННЯ ОДУХОТВОРЕНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНУ ЕПОХУ

 

Бовт Альона

ВПЛИВ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА РОЗВИТОК МНОЖИННОГО ІНТЕЛЕКТУ

 

Блажевич Василь

ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКИХ УМІНЬ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ГРИ НА ГІТАРІ

 

Папушина Валентина

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ (НА ПРИКЛАДІ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ)

 

ПЕДАГОГІЧНИЙ ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ

 

Стамбульська Тетяна

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ІСТОРИКО-СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ

 

Журавльова Лариса

ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МОВИ Й МИСЛЕННЯ В МОВЛЕННЄВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВЗ ДИСГРАФІЄЮ

 

Пальчикова Олександра

КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ КРОС-КУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ

 

Гуляк Оксана

ІНОЗЕМНА МОВА ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТА

 

Вавіліна Світлана

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ В ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ ПРЕДМЕТА І МОВИ (CLIL)

 

Кульбашна Ярослава, Захарова Валерія

ЗНАЧЕННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ ТА ЕТАПИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ

 

РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЙ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРОЦЕСІ

 

Середа Ірина

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В КОНТЕКСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ

 

Михновецька Ірина

ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ГРУПИ

 

Лещій Наталія

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ЗІ СКЛАДНИМИ ПОРУШЕННЯМИ РОЗВИТКУ

 

Сташук Ольга

СОЦІАЛЬНИЙ ПРАКТИКУМ ЯК РЕАБІЛІТАЦІЙНА СКЛАДОВА ІНТЕГРАЦІЇ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

 Бондар Володимир
ORCID ID 0000-0002-5259-4870
доктор педагогічних наук, академік Національної академії педагогічних наук України, декан факультету педагогіки та психології, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, вул. Пирогова, 9, 01601 Київ, Україна, This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

СУЧАСНИЙ ДИСКУРС КОМПОНЕНТІВ МЕТОДОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПЕДАГОГІЧНІЙ СИСТЕМІ 

У даній статті методологія дослідження розглядається як систематизований, логічно направлений на результати комплекс методів, засобів, дій, операцій – складових методик і технологій, які застосовуються для досягнення мети способами вирішення дослідницьких завдань. Саме вони віддзеркалюють логіку, історію становлення і розвитку обраних об’єкта і предмета дослідження, етапність і послідовність здійснення наукового пошуку, зв'язок між окремими складовими методології.

Ці та інші питання висвітлюються з позицій, що загальною, організаційною, когнітивною й процесуальною основою педагогічних досліджень виступає методологія пізнання в широкому розмаїтті її загальнонаукових та концептуальних методів пізнання, залежно від специфіки предмета дослідження та його належності до відповідної наукової галузі. 

Ключові слова: етапи, принципи та управлінський цикл методології дослідження;  методологія;  методи;  система;  структура методології.

Література

Бондар В. І. Методологічні проблеми вдосконалення понятійної термінологічної системи педагогіки. Київ, 2001.

Копнин П. В. Логические основы науки. Киев: Наукова думка, 1968. 283 с.

Лезгина М. Л. Формирование нового знания как методологическая проблема науки. Методология научного познания. Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1974. Вып.1. С. 56–59.

Никитина Л. А., Забурина С. П. Обучение формулированию вопросов к тексту произведения. Начальная школа. 2010. № 1. С. 57–61.

Старкова Д. В. Сущность и роль компетентности социального взаимодействия в современной педагогике. Современная педагогика. 2013. № 11. С. 115–120.

Штофф В. А. Введение в методологию научного познания. Ленинград: Издательство Ленинградского университета,1972. 191 с.

 

Повний текст: PDF (англ.)

 Олена Кулик
ORCID iD 0000-0001-9116-4403 
кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри української лінгвістики і методики навчання, ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди», вул. Сухомлинського, 30, 08401 Переяслав-Хмельницький, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2.1522

 

ДОПОМІЖНІ ПІДХОДИ ДО НАВЧАННЯ

В МОВЛЕННЄВОМУ РОЗВИТКУ УЧНІВ 5–9 КЛАСІВ

У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ СЛОВОТВІРНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 У статті розглянуто та проаналізовано комунікативно-когнітивний, функційно-стилістичний, текстоцентричний, дослідницький підходи до навчання української мови. Обґрунтовано доцільність виокремлення їх як допоміжних (до ключових підходів, визначених Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти), таких, що забезпечують ефективність мовленнєвого розвитку учнів 5–9 класів у процесі вивчення словотвірної системи української мови. Відзначено, що в процесі навчання зосереджувати увагу на одному з підходів недоцільно, оскільки вони є взаємодовонювальними.

Ключові слова:  підхід до навчання;  підхід до навчання мови;  мовленнєвий розвиток;  словотвірна система;  школярі;  українська мова.

Література

Голуб Н. Б. Комунікативна компетентність учнів загальноосвітньої середньої школи: структурні компоненти. Науковий вісник ХДУ: Педагогічні науки. Херсон, 2011. Випуск 58. С. 220–224.

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти. Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-п. (дата звернення: 13.01.2018).

Кулик О. Д. Пріоритетність текстоцентричного підходу до навчання української мови в загальноосвітній школі. Теоретична і дидактична філологія: збірник наукових праць. Переяслав-Хмельницький: ФОП Лукашевич, 2013. Випуск 15. С. 38–48.

Омельчук С. А. Дослідницький підхід до навчання мови: лінгводидактичний словник-довідник: навчальний посібник. Київ: б. в., 2015. 56 с.

Омельчук С. Навчання морфології української мови на засадах дослідницького підходу: теорія і практика: монографія. Київ: Генеза, 2014. 368 с.

Пентилюк М. І., Горошкіна О. М., Мордовцева Н. В., Нікітіна Н. В., Попова Л. О. Словник-довідник з української лінгводидактики: навчальний посібник. Київ: Ленвіт, 2015. 320 с.

Krywa M. Методологічні підходи до формування творчої особистості учня в процесі дослідницької діяльності. Prace Naukowe Akademii im. Jana Długosza w Częstochowie: Rocznik Polsko-Ukraiński. 2015. t. XVII. S. 347–356. http://dx.doi.org/10.16926/rpu.2015.17.25

 

 Повний текст: PDF (укр.)

 Ніна Батечко 
ORCID ID 0000 – 0002 – 3772 – 4489
доктор педагогічних наук, доцент, завідувач науково-дослідної лабораторії освітології, Київський університет імені Бориса Грінченка,  вул. Тимошенка, 13-б, 04212 Київ, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2.2331

 

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ АДАПТАЦІЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

ДО ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ЯКОСТІ ОСВІТИ 

У статті визначено концептуальні засади адаптації української вищої освіти до Стандартів і рекомендацій із забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти; з’ясовано роль Болонської декларації в процесі забезпечення якості вищої освіти в Європі; охарактеризовано європейські стратегічні документи щодо створення Європейського простору вищої освіти і стандартів забезпечення якості вищої освіти.
Визначено концептуальні засади та сутність Стандартів і рекомендацій із забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти. Охарактеризовано українські реалії адаптації вищої школи України до європейських освітніх стандартів якості. Визначені основні відмінності у формуванні української та європейської систем забезпечення якості у вищій школі. Виявлене протиріччя між європейським вектором розвитку системи забезпечення якості вищої освіти в Україні, закріпленим у нормативно-правових актах України, і реальним станом закритої, командно-адміністративної вищої освіти, якість якої не задовольняє вітчизняних стейкхолдерів. Визначено основні пріоритетні управлінські кроки, що сприяли б прискоренню адаптації національної системи вищої освіти до європейських освітніх стандартів якості, а також необхідність формування ціннісних орієнтацій усіх учасників освітнього процесу на «культуру якості освіти». З’ясовано що адаптація системи вищої освіти України до європейських стандартів якості потребує підтримки як теоретичних досліджень учених в освітній галузі, так і практичних кроків освітян, що безпосередньо реалізують державну освітню політику на місцевому рівні.

Ключові слова: адаптація вищої освіти до європейських освітніх стандартів освіти;  забезпечення якості вищої освіти;  стандарти якості вищої освіти.

Література

An Overview of External Quality Assurance Developments within EHEA. URL: http://adm.archimedes.ee/inqaahe/files/2014/05/Melinda-Szabo.pdf (дата звернення: 15.04.2018).

Батечко Н. Якість вищої освіти в контексті синергії наукових підходів. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. 2017. № 3–4. С. 12–19.

Internal Quality Assurance Systems. Cross-country comparative study, 2011. URL: http:// www.ibar-llp.eu/assets/files/wp5/WP5%20Crosscountry%20comparative%20study.pdf (дата звернення: 15.04.2018).

Розвиток системи забезпечення якості вищої освіти в Україні: інформаційно-аналітичний огляд / за заг. ред. С. Калашнікової та В. Лугового. Київ: ДП «НВЦ «Пріоритети», 2015. 84 с.

Концепція забезпечення якості вищої освіти України. За результатами проекту Tempus «TRUST» «Національна система забезпечення якості і взаємної довіри в системі вищої освіти України». URL: http://www.cs.jyu.fi/ai/QA_Concept.pdf (дата звернення: 15.04.2018).

London Communiqué. Towards to the European Higher Education Area: Responding to Challenges of the Globalised World. 18 May 2007. URL: https://www.coe.int/t/dg4/highereducation/EHEA2010/ (дата звернення: 15.04.2018).

Мосьпан Н. Організаційно-управлінські структури забезпечення якості освіти в ЄС. Педагогічний процес: теорія і практика. 2017. № 2. С. 49–53.

Ognevyuk V., Sysoieva S. Training of educational experts in Ukraine: expersmental interdisciplinary program. The advanced science journal. 2015. № 6. Р. 98–103. doi:10.15550/ASJ.2015.06.098.

Сікорський П. Зовнішні чинники і їх вплив на якість вищої освіти в Україні. Вища освіта України. 2016. № 4. С. 51–57.

Соколова І. Освітня політика європейської асоціації університетів: стратегії забезпечення якості. Освітологія. 2017. № 6. С. 143–149. doi: 10.28925/2226-3012.2017.6.143149.

Standards and Guidelines for Quality Assurance in the European Higher Education Area. 2015. URL:http://www.enqa.eu/index.php/home/esg/ (дата звернення: 15.04.2018).

Trends 2015: Learning and Teaching in European Universities. Brussels: EUA publication, 2015. 130 с.

Тригуб І. Класифікація країн Східної Європи щодо подібності підготовки експертів у галузі освіти. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. 2016. № 1–2 (46–47) С. 66–70.

Від контролю до культури якості: перезавантаження процесів забезпечення якості в українській вищий школі / за ред. С. Гришко, Т. Добка, О. Кайкової та ін. Львів: Манускрипт, 2014. 168 с.

Вікторов В. Г. Міжнародні моделі освітніх індикаторів якості освіти. Мультиверсум: філософський альманах. 2005. № 49. URL: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_49/Viktorov.htm (дата звернення: 10.04.2018).

Захарченко В. М., Луговий В. І., Рашкевич Ю. М., Таланова Ж. В. / За ред. В. Г. Кременя. Розроблення освітніх програм. Методичні рекомендації. Київ: ДП «НВЦ «Пріоритети», 2014. 120 с.

Закон України «Про вищу освіту». URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1556-18 (дата звернення: 10.04.2018).

Повний текст: PDF (англ.)

РОЗВИТОК УНІВЕРСИТЕТСЬКОЇ ОСВІТИ ФРАНЦІЇ:

ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ

У статті обґрунтовано актуальність дослідження історичного розвитку університетської освіти Франції. Розглянуто складну й багатоступеневу систему французької  вищої освіти. Окреслено етапи розвитку освіти в університетах Франції та розглянуто особливості кожного з цих етапів. Розглянуто сучасний етап розвитку системи французької університетської освіти, особливості структурних перетворень та можливості імплементації французького досвіду в Україні.

Ключові слова: вища освіта;  заклад вищої освіти;  історичний розвиток;  університет;  університетська освіта.

Література 

Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Підручник. Київ: Центр учбової літератури, 2011. 384 с.

Галус О. М., Шапошнікова Л. М. Порівняльна педагогіка. Київ: Вища школа, 2006. 216 с.

Зязюн Л. І. Освітня система Франції. Рідна школа. 2001. № 11. С. 70–74.

Зарубіжна система вищої освіти: навчальний посібник / авт. – упоряд. М. І. Гагарін. Умань: ВПЦ «Візаві», 2017. 102 с.

Корсак К. В. Вища освіта сучасної Франції. Світова вища освіта. Порівняння і визнання закордонних кваліфікацій і дипломів: монографія / за заг.ред. Г. В. Щокіна. Київ: МАУП, 1997. С. 122–130.

Логінова Н. І. Аналіз світових тенденцій розвитку вищої професійної освіти. Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Київ: Логос, 2002. Том ХХХІІІ. С. 83–90.

Нежива О. М. Феномен освітньої політики: національний та міжнародний виміри: монографія. Київ: Зовнішня торгівля, 2017. 280 с.

Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. Суми: Вид-во Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка, 1999. 300 с.

Смужаниця Д. І. Система вищої освіти Франції: історичний досвід та сучасний стан. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Педагогіка, соціальна робота». 2013. Вип. 29. С. 211–212.

Шевченко А. Система освіти у Франції. Рідна школа. 2001. № 2. С. 74–77.

Повний текст: PDF (укр.)

ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ В ПЕДАГОГІВ

ЗДАТНОСТЕЙ ДО САМОПІЗНАННЯ І САМОВДОСКОНАЛЕННЯ 

У статті актуалізується проблема розвитку в майбутніх педагогів здатностей до самопізнання, самовдосконалення у процесі навчання у вищому навчальному закладі. Розглянуто форми роботи зі студентами, які спрямовані на опанування анатомо-фізіологічних, психолого-педагогічних знань про людину на різних етапах її розвитку під час вивчення навчальних дисциплін та позанавчальної роботи. Наведено тематику і зміст завдань для студентів з навчальних дисциплін «Анатомія і фізіологія дитини», «Основи медичних знань» що сприяють формуванню здоров’язбережувальної компетентності. Представлено зміст діяльності центру самопізнання і саморозвитку в Педагогічному інституті на базі якого вирішуються завдання професійної самоідентифікації майбутнього педагога.

Ключові слова: здоров’язбережувальна компетентність;  інтерактивні технології;  педагогічні технології;  позанавчальна робота;  професійна самоідентифікація;  самопізнання;  саморозвиток.

Література

Веретенко Т., Лехолетова М. Змістові характеристики здоров’язбережувальної компетентності майбутніх соціальних педагогів і соціальних працівників. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2017. № 2 (66). С. 20–39. doi 10.24139/2312-5993/2017.02/040-050.

Використання методик симуляційного навчання у підвищенні професійної компетенції лікарів та парамедиків на кафедрах ДЗ «ЗМАПО МОЗ України» / О. С. Никоненко та ін. Медична освіта. 2016. № 2. С. 120–123. URL: http://dx.doi.org/10.11603/me.v0i2 (дата звернення: 09.10.2017).

Кондратьева С. Б. Самопознание и самореализация личности в труде: социально-философский подход: автореф. дис. … канд. философ. наук : спец. 09.00.11 «Социальная философия». Москва, 2009. 21 с.

Професійний саморозвиток майбутнього фахівця: монографія / За ред. В. А. Ковальчук. Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2011. 204 с.

Терлецька Л. Г. Процес самопізнання, його структура і роль у становленні особистості. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Київ: Логос, 2012. Вип. 14. С. 152–159.

Фрицюк В. А. Теоретичні та методичні засади підготовки майбутніх педагогів до безперервного професійного саморозвитку: дис… доктора педагог. наук: 13.00.04. Вінниця, 2017. 532 с.

Повний текст: PDF (укр.)

Олександр Каленик
ORCID iD 0000-0002-9552-5699
 кандидат фізико-математичних наук, старший викладач підготовчого відділення, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Володимирська, 64, 01033 Київ, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

CТРУКТУРНО-ЗМІСТОВА МОДЕЛЬ

ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ-ІНОЗЕМЦІВ ДО НАВЧАННЯ

В УНІВЕРСИТЕТАХ МЕДИКО-БІОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ 

Розглянута проблема підготовки до фахового спілкуваннястудентів-іноземців, розроблена модель їх навчання на підготовчих відділеннях і перших курсах закладів вищої освіти медично-біологічного профілю навчання з урахуванням принципу наступності як багатофункціонального та багатоаспектного прояву даного поняття при вивченні природничих дисциплін. Показано, що цілеспрямоване та послідовне виконання розглянутих етапів формування моделі навчання студентів-іноземців з урахуванням наступності у вивченні природничих дисциплін сприятиме цілісному формуванню професійно-мовленнєвих знань та їх готовності до навчання в медично-біологічних університетах. Для впровадження комунікативно-орієнтованої моделі навчання студентів-іноземців необхідно створити комплекс диференційованих навчальних посібників, методичних розробок для самостійної роботи з урахуванням майбутньої фахової підготовки.

Ключові слова:  міжпредметні зв’язки;  модель підготовки студентів до навчання в медично-біологічних університетах;  наступність у навчанні;  студенти-іноземці.

Література

Андрющенко Б. М., Іващенко Ю. М., Колтаков Ю. О. та ін. Навчальні програми (довузівська підготовка іноземних громадян). Частина 2. Фізика, хімія, математика. Київ: ІВЦ «Видавництво «Політехніка», 2005. 168 с.

Боровский А. Б., Потапенко Т. М., Щекин Г. В. Система методов профессиональной ориентации. Учебно-методическое пособие. Київ: МЗУУП, 1993. 164 с.

Біскул В. С. Принципи та технології компетентнісного підходу до формування професійної кар’єрної студентської молоді. Sociology. 2016. № 5 (133). С. 61−67. doi:10.15421/171610.

Каленик О. О., Цареградська Т. Л. Методичні аспекти оцінювання початкового рівня знань студентів-іноземців підготовчих відділень, набутих в різних національних системах освіти. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Серія: Педагогічні науки. 2017. Випуск 144. С. 155−158. 

Корочкіна Л. М., Каленик О. О. Фізика для студентів-іноземців. Механіка, молекулярна фізика та термодинаміка. Навчальний посібник. Київ: «Інтерсервіс», 2013. 194 с.

Проскуркіна Я. І. Комунікативно-когнітивний аспект професійно-орієнтованого мовного навчання іноземних студентів медичного профілю. Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології. 2012. Вип. 4 (22). С. 327−335.

Повний текст: PDF (укр.)

УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ

ЯК ПЕРЕДУМОВА ЯКІСНОЇ МЕДИЧНОЇ ОСВІТИ 

У статті визначено нормативний базис підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників, зокрема у закладах вищої медичної освіти; окреслено досвід зарубіжних країн із підготовки фахівців з питань медичної освіти; представлено практику Національного медичного університету імені О. О. Богомольця щодо створення навчально-наукового центру неперервної професійної освіти як осередку реалізації програм післядипломної підготовки викладачів за принципом «рівний-рівному», а також запровадження дистанційного курсу довгострокового підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників.

Ключові слова: дистанційне навчання,  медична освіта,  підвищення кваліфікації,  професійна компетентність.

Література

Гончарук Е. И., Зайко Н. Н., Бобрик И. И. 150 лет Киевскому медицинскому інституту. Київ: Здоров’я, 1991. 264 с.

Звєрєва І. Д. Соціальна педагогіка: мала енциклопедія. Київ: Центр учбової літератури, 2008. 336 с.

Інститут післядипломної освіти Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Офіційний веб-сайт. URL: http://ipo.nmu.ua/ (дата звернення: 05.04.2018).

Наказ Міністерства освіти і науки України від 03.05.1993 № 95 «Про затвердження Тимчасового положення про підвищення кваліфікації викладачів вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів, інститутів удосконалення лікарів України». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/ru/z0047-93 (дата звернення: 05.04.2018).

Наказ Міністерства освіти і науки України від 24.01.2013 № 48 «Про затвердження Положення про підвищення кваліфікації та стажування педагогічних і науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів». URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0488-13 (дата звернення: 05.04.2018).

Наказ Міністерства освіти і науки України від 25.04.2013 № 466 «Про затвердження Положення про дистанційне навчання». URL: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/z0703-13 (дата звернення: 05.04.2018).

Цехмістер Я. В., Кучин Ю. Л., Лисенко О. Ю. Навчальний план та програма довгострокового підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів (108 академічних годин). Київ: НМУ ім. О. О. Богомольця, 2017. 37 с.

Foundation for Advancement of International Medical Education and Research. Official website. URL: https://www.faimer.org/resources/mastersmeded.html (дата звернення: 05.04.2018).

Harvard Medical School. Official website. URL: https://hms.harvard.edu/ (дата звернення: 05.04.2018).

Johns Hopkins University. Official website. URL: http://education.jhu.edu/ (дата звернення: 05.04.2018).

Tekian A., Harris I. Preparing health professions education leaders worldwide: A description of masters-level programs. Medical Teacher. 2012. Vol. 34 (1). P. 52–58. doi: 10.3109/0142159X.2011.599895.

University of Dundee. Official website. URL: https://www.dundee.ac.uk/ (дата звернення: 05.04.2018).

Повний текст: PDF (укр.)

Таміла Ткаченко
ORCID iD 0000-0002-6272-582X
аспірантка кафедри біологічних основ фізичного виховання та спортивних дисциплін, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, вул. Тургенєвська, 3/9, 01054 Київ, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2.5765

ПРОФІЛАКТИКА ТА КОРЕКЦІЯ ПОРУШЕНЬ ПОСТАВИ

УЧНІВ 1–4 КЛАСІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ 

Робота присвячена розробленню та обґрунтуванню ефективності використання методики спеціальних рухливих ігор для профілактики та корекції порушень постави у дітей молодшого шкільного віку, її оптимального впливу на організм. У статті розкриті принципи та організаційно-методичні особливості ефективного впровадження методики на уроках фізичної культури, а також встановлено взаємозалежність між підвищенням мотивації дітей під час уроку та його оздоровчо-профілактичною спрямованістю. Результати проведеного комплексного тестування та проаналізовані особливості впливу методики на хлопчиків та дівчаток, виявили позитивний вплив на слаборозвинуті групи м’язів, амплітуду та скоординованість рухів, розвиток рухових якостей, стабілізацію їх взаємозв’язків, покращення емоційного стану та здоров’я учнів.

Ключові слова: методика;  мотивація;  порушення постави;  рухливі ігри;  рухові якості;  учні молодшої школи;  фізичний стан;  функціональний стан.

Література

Вітченко О. М., Лисенко Л. Л., Воєділова О. М. Педагогічна технологія формування правильної постави дітей молодшого шкільного віку на основі взаємодії фізичного і інтелектуального розвитку. Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. 2015. № 129. ТОМ ІІІ. С. 52–57.

Дубогай О. Навчання в Русі. Здоров’язберігаючі педагогічні технології в початковій школі. Методичний посібник. Київ: Шкільний світ, 2005. 112 с.

Жилка Н. Я. Здоров’я дітей в Україні. Матеріали Всеукраїнського форуму «Здоров’я дітей – майбутнє України». Київ: Основи здоров’я та фізична культура, 2007. С. 4–22.

Казин Э. М., Касаткина Н. Э., Руднева Е. Л. Здоровьесберегающая деятельность в системе образования: теория и практика: учебное пособие. Москва: Омега-Л, 2013. 443 с.

Круцевич Т. Ю. Теорія і методика фізичного виховання: у 2-х томах. Київ: Олімпійська література, 2008. Т. 2. 366 с.

Підкопай Т. В., Піваєв О. М. Деякі результати застосування комплексної програми фізичної реабілітації дітей 10–12 років при кіфотичній поставі. Фізична реабілітація та рекреаційно-оздоровчі технології. 2016. № 2. С. 74–76.

Параничева Т. М., Тюрина Е. В. Динамика состояния здоровья детей дошкольного и младшего школьного возраста. Альманах «Новые исследования». 2012. № 4 (33). С. 68–78.

Скиндер Л. А., Герасевич А. Н., Полякова Т. Д., Панкова М. Д. Физическая реабилитация детей с нарушениями осанки и сколиозом: учебно-методическое пособие. Брест: БрГУ, 2012. 210 с.

Шатило В. Й. Попередження порушення постави у дітей та підлітків. Современная педиатрия. 2013. № 6 (54). С. 88–91.

Щирба В. А. Причини, профілактика та корекція порушень постави у дітей молодшого шкільного віку. Теорія та методика фізичного виховання. 2016. № 3. С. 28–35. doi: http://dx.doi.org/10.17309/tmfv.2016.3.1170

Hajihosseini E., Norasteh A., Shamsi A., Daneshmandi H. The Effects of Strengthening, Stretching and Comprehensive Exercises on Forward Shoulder Posture Correction. Physical treatments. October 2014. Vol. 4, № 3. P. 123–132.

Hrickova K., Junger J. Physical Activity And Compensation Of Body Posture Disorders In Children Aged Seven. Polish Journal of Sport and Tourism. 2016. № 23. P. 153–160.

Da Silva Filho J. N., Gurgel J. L., Porto F. Effects of stretching exercises for posture correction: systematic review. MTP&RehabJournal. 2014. № 12. P. 265–272.

Łubkowska W., Paczyńska-Jędrycka M., Eider J. The significance of swimming and corrective exercises in water in treatment of postural deficits and scoliosis. European Journal of Sport Sciences and Medicine. 2014. Vol. 6. № 2. P. 93–101.

Mitova S., Popova D., Gramatikova M. Postural Disorders And Spinal Deformities In Children At Primary School Age. System For Screening, Examination, Prevention And Treatment. Activities in Physical Education and Sport. 2014. Vol. 4. № 2. P. 172–177.

Quka N., Stratoberdha Dh, Selenica R. Risk Factors of Poor Posture in Children and Its Prevalence. Academic Journal of Interdisciplinary Studies. 2015. Vol 4. № 3. P. 97–102.

 

Повний текст: PDF (укр.)

Наталія Ошуркевич
ORCID iD 0000-0001-5645-1925
молодший науковий співробітник науково-дослідної лабораторії освітології, Київський університет імені Бориса Грінченка, вул. Тимошенка, 13-б, 04212 Київ, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2.6572

 

СУЧАСНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ПРИРОДНИЧО-ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У статті обґрунтовано актуальність екологічного виховання, проаналізовано особливості та визначено структурні компоненти формування природничо-екологічної компетентності дітей дошкільного віку, розкрито сутність поняття «природничо-екологічна компетентність дитини дошкільного віку» та можливість застосування сучасних педагогічних технологій у формуванні природничо-екологічної компетентності дошкільників.
Доведено, що для формування природничо-екологічної компетентності дітей дошкільного віку необхідно застосовувати традиційні та нетрадиційні педагогічні технології з метою здійснення систематичного та цілеспрямованого виховного впливу на дітей, використовуючи сучасні методи.
Коротко висвітлено досвід використання та головні тенденції розвитку педагогічних технологій для екологічного виховання дошкільнят що використовуються в Україні і світі.

Ключові слова: екологічне виховання; екологічні технології; компетентність; компетенція; педагогічні технології; природничо-екологічна компетентність дітей дошкільного віку.

Література

Бєлєнька Г. В. Науменко Т. С., Половіна О. В. Дошкільнятам про світ природи: методичний посібник для вихователів дітей дошкільного віку. Київ: Київський університет імені Бориса Грінченка, 2013. 115с.

Вітвицька С. С. Термінологічна система педагогіки вищої школи – основа формування, поглиблення, збагачення педагогічних знань студентів магістратури. Професійна педагогічна освіта: становлення і розвиток педагогічного знання: монографія / за ред. проф. О. А. Дубасенюк. Житомир: ЖДУ ім. І. Франка, 2014. С. 107–139.

Енциклопедія освіти / головний ред. В. Г. Кремень. Київ: Юрінком Інтер, 2008. 1040 с.

Кот Н. До питання про технології екологічного виховання дошкільників: загальний підхід. Вісник Інституту розвитку дитини. Серія: Філософія. Педагогіка. Психологія. Київ: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. Вип. 23. С. 96–100.

Павлюк С. Ю., Русан Л. С., Колосінська Г. І. Мандруємо екологічною стежиною: дослідницько-експериментальна діяльність дітей дошкільного віку в природі. Тернопіль: Мандрівець, 2014. 168 с.

Закон України «Про дошкільну освіту». URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2628-14 (дата звернення: 04.05.2018).

Закон України «Про освіту». URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19/page3. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення: 04.05.2018).

Hyun E. How is young children’s intellectual culture of perceiving nature different from adults’? Environmental Education Research. 2005. Vol. 11. № 2. P. 199–214. doi: https://doi.org/10.1080/1350462042000338360.

O’Brein L., Murray R. Forest School and its impacts on young children: Case studies in Britain. Urban Forestry & Urban Greening. 2007. Vol. 6. Issue 4. P. 249–265. https://doi.org/10.1016/j.ufug.2007.03.006

Nature Preschools and Kindergartens at Record Numbers in the U.S.: Natural Start Alliance. North American Association for Environmental Education. Washington DC, 2017. November 17. URL: http://naturalstart.org/bright-ideas/nature-preschools-and-kindergartens-record-numbers-us.

Romaniak J. Leśne przedszkola – bez murów, z otwarciem na naturę. URL: https://dziecisawazne.pl/lesne-przedszkola-bez-murow-z-otwarciem-na-nature/ (дата звернення: 04.05.2018).

 

Повний текст: PDF (укр.)

Артем Ушаков
ORCID iD 0000-0002-5683-2493
кандидат педагогічних наук, доцент, докторант, Cхідноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, проспект Центральний, 59-а, 93400 Сєвєродонецьк, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2.7381

ВИХОВАННЯ ОДУХОТВОРЕНОГО ОБРАЗУ ЛЮДИНИ КУЛЬТУРИ В ІНФОРМАЦІЙНУ ЕПОХУ 

Використовуючи термін «одухотворений образ людини культури», автор говорить про людину культури як про узагальнений тип носія культури, бажаний для суспільства, транслюючий її найкращі зразки, який своєю діяльністю служить своїй культурі, її збереженню, реалізуючи це за принципами гуманізму і толерантності до інших культур. При цьому автор вважає, що треба говорити не лише про виховання людини культури, як людини, що створює культуру, є її носієм, транслятором і хранителем, тобто основою діяльності якої є культурогенна творчість, але й про створення умов для переходу людини культури, яка утворюється в семіосфері, до вищої, етичної сфери, де, шляхом налаштування на етичний ідеал, вона набуває світогляду, завдяки якому уможливлюється переклад інформації з семіотичної форми (форми значень) у форму знання. Саме таким чином людина культури зможе набути одухотворений образ.

Ключові слова: духовність;  культура;  людина культури;  одухотворений образ людини культури;  світогляд.

Література

Будько М., Троїцька О. Виховання людини культури: Культурологічні інтенції нової освітньої методології. Versus. 2014. № 1 (3). С. 41–47.

Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. Москва: Наука, 1989. 261 с.

Культурологический словарь. URL: http://рsbiblio.com/biblio/content.aspx?dictid=5&worded=72937 (дата звернення: 16.01.18).

Лотман Ю. М. Внутри мыслящих миров. Человек – текст – семиосфера – история. Москва: Языки русской культуры, 1996. 464 с.

Лотман Ю. М. Семиосфера. Санкт-Петербург: Искусство-СПб., 2000. 704 с. http://dx.doi.org/10.12697/SSS.2013.41.2-3.11

Ромах О. В. «Человек культуры» в социальном пространстве. Аналитика культурологии. 2007. № 7. URL : http://cyberleninka.ru/article/n/chelovek-kultury-vsotsialnom-prostranstve (дата звернення: 16.01.18).

Симбирцева Н. А. «Код культуры» как культурологическая категория. Проблемы культурологии. 2016. № 1. С. 157–167. 

Толстой Н. И., Толстая С. М. О Словаре «Славянские древности». Славянские древности: этнолингвистический словарь / под ред. Н. И. Толстого: в 5 т. Москва: Международные отношения, 1995. Т. 1. С. 5–14.

Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. Москва: Прогресс, 1977. 488 с. 

Фукуяма Ф. Конец истории? Вопросы философии. 1990. № 3. С. 134–148.

Хантінгтон С. Зіткнення цивілізацій. URL: http://old.russ.ru/politics/20121576-han.html (дата звернення: 16.01.18).

Швейцер А. Культура и этика. Москва: Прогресс, 1973. 343 с.

Шевченко Г. П. Одухотворений образ людини культури ХХІ століття: процес його виховання у вищій школі. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2015. Вип. 5. С. 213–225.

Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. Санкт-Петербург: ТОО ТК «Петрополис», 1998. 432 с.

Повний текст: PDF (укр.)

Альона Бовт
ORCID iD 0000-0002-1896-4153
викладач кафедри германо-романської філології та перекладу, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, проспект Центральний, 59 а, 93406 Сєвєродонецьк, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.  

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2.8287

 

ВПЛИВ ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ
НА РОЗВИТОК МНОЖИННОГО ІНТЕЛЕКТУ

 У статті описується, яким чином художньо-естетичне виховання учнів впливає на розвиток кожного з дев’яти видів інтелекту (вербально-лінгвістичного, логіко-математичного, візуально-просторового, тілесно-кінестатичного, музично-ритмічного, міжособистісного, внутрішньоособистісного, натуралістичного та екзистенціального), визначених видатним американським психологом Говардом Гарднером. Наголошується на важливості навчання мистецтву та через мистецтво в процесі розвитку множинного інтелекту. Визначено складнощі, які можуть ставати на заваді розвитку певних видів інтелекту. Вказується на визначальну роль культури в процесі розвитку множинного інтелекту. Підкреслюється, що кожна дитина має здібності до високого рівня розвитку будь-якого виду інтелекту за сприятливих умов та мотивації.

Ключові слова:  здібності;  культура;  мистецтво;  множинний інтелект;  художньо-естетичне виховання.

Література

Ворон М., Найда Ю. Множинний інтелект: від теорії до практики. URL: http://ru.osvita.ua/school/method/1740/ (дата звернення: 22.10.2017).

Armstrong T. Multiple Intelligences in the Classroom. Alexandria, Virginia: Association for Supervision & Curriculum Development, 2009. 258 p.

Bryant C., Coffman L. The Arts in Education. Manitoba: Manitoba Education and Training, 2003. 13 p.

Gardner H. Frames of Mind: The theory of Multiple Intelligences. New York: Basic Books, 1983. 440 p.

Gardner H. The Happy Meeting of Multiple Intelligences and the Arts. URL: https://www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&ved=0ahUKEwi17PfhrYTXAhUEOBoKHYxtBWoQFggnMAA&url=http%3A%2F%2Fhepg.org%2Fhel-home%2Fissues%2F15_6%2Fhelarticle%2Fthe-happy-meeting-of-multiple-intelligences-and-th&usg=AOvVaw3xJAMf5QDncnYue8oyqnnr (дата звернення: 22.10.2017).

Stanciua D. Applying the Multiple Intelligences Theory into Pedagogical Practice. Lessons from the Romanian Primary Education System. 2011. No. 11. P. 92–96. doi:10.1016/j.sbspro.2011.01.040

 

Повний текст: PDF (укр.)

Василь Блажевич
ORCID iD: 0000-0002-4537-0502
аспірант кафедри теорії та методики музичного мистецтва, Інститут мистецтв, Київський університет імені Бориса Грінченка, бул. І. Шамо, 18/2, 02152 Київ, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.  

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2.8892

ФОРМУВАННЯ ВИКОНАВСЬКИХ УМІНЬ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ГРИ НА ГІТАРІ 

Стаття висвітлює основні нюанси специфіки формування виконавських умінь учнів-гітаристів 6-9 років. Беручи за основу дослідження попередників та поєднуючи сучасні реалії гітарного виконавського мистецтва, автором було здійснено спробу чітко окреслити найактуальніші питання специфіки формування виконавських умінь серед наймолодших учнів дитячих музичних шкіл. Окрема увага приділяється як широким поняттям (вік, постановка рук тощо), так і більш вузьким (гітарна нотація, координація рухів, техніка звуковидобування тощо).

Ключові слова: виконавські вміння;  виконавський апарат;  гітарне виконавство;  гітарна нотація;  координація рухів;  молодший шкільний вік;  табулатури;  учні ДМШ.

Література

Дункан Ч. Искусство игры на классической гитаре. Москва: Музыка, 1988. 113 с.

Михайленко М. П. Теоретичні основи формування виконавської майстерності гітариста: дис. …канд. мистетвознавства: 17.00.03. Київ, 2011. 245 с.

Самохина М. А. Формирование исполнительских умений и навыков учащихся детской музыкальной школы в классе гитары: дисс... канд. пед. наук : 13.00.02. Москва, 2005. 189 с.

Classic Guitar (2017). URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Classical_guitar (дата звернення: 28.03.2018).

Повний текст: PDF (укр.)

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ ЕСТЕТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ (НА ПРИКЛАДІ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ) 

У статті описано теоретичні та методичні засади  формування естетичної культури студентів в процесі навчання зарубіжної літератури. Художня література як носій естетичних поглядів митців, естетичних принципів і форм їх втілення засобами мистецтва слова – підґрунтя для виховання високодуховної естетично довершеної особистості, громадянина європейської держави та розвитку прагнення молодої людини до особистісного зростання. Серед важливих критеріїв сформованості естетичної культури нами визначено такі: спрямованість діяльності на досягнення конкретної мети, розвиток інтересу студентів до формування естетичної культури під час навчання літератури, прагнення до самовдосконалення та самореалізації як в аудиторній, так і в позааудиторній роботі. У процесі навчання зарубіжної літератури визначено основні методичні прийоми формування естетичної культури та їх наповненість у контексті специфіки майбутньої професійної діяльності студентів-філологів. Урахування естетичних відкриттів різних епох та літературних напрямів, сучасних досягнень лінгвокультурологї, герменевтики, ономастики, семіотики, компаративістики закладено як основні орієнтири в основу запропонованої нами педагогічної системи та її реалізації. У Технологічних картах, розроблених для практичних занять, представлено види індивідуальної роботи, визначено особистісно зорієнтовані духовно-ціннісні орієнтири. Для аналізу і корекції естетичної діяльності студентів запропоновано методи вивчення та корекції  рівня сформованості естетичної культури.

Ключові слова: герменевтика;  естетична культура;  зарубіжна література;  інноваційні технології;  компаративістика;  лінгвокультурологія;  ономастика;  педагогічна система;  семіотика;  технології творчого самовдосконалення і самореалізації. 

Література

Зязюн І. А. Мистецтво у розвитку особистості: монографія. Чернівці: Зелена Буковина, 2006. 224 с.

КСЛТ: Краткий словарь когнитивных терминов / сост. Е. С. Кубрякова, В. З. Демьянков, Л. Г. Лузина и др. Москва: МГУ, 1997. 246 с.

Немировская Т. В. Некоторые проблемы литературной ономастики. Актуальные вопросы русской ономастики. Киев: УМКВО, 1988. С. 112–122.

Саприкіна О. Сучасна літературна герменевтика як мистецтво розуміння й інтерпретації художнього тексту. Нова педагогічна думка. 2014. № 3. С. 83–85.

Торчинський М. М. Термінологія української поетоніміки (літературної ономастики). Українська термінологія і сучасність. Київ: КНЕУ, 2005. Вип. VІ. С. 339–343.

Шалагінов Б. Б. Естетичний аналіз літературного твору. Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. 2007. № 2. С. 32–35.

Эко У. Роль читателя. Исследования по семиотике текста. Санкт-Петербург: Симпозиум, 2007. 502 с.

Янкина Н. В. Взаимосвязь культуры и образования как характеристика современной образовательной парадигмы. Международный научно-исследовательский журнал. 2012. № 5 (5). С. 2–63. doi: 10.18454/IRJ. 2227-6017.

Повний текст: PDF (укр.)

Тетяна Стамбульська
ORCID iD 0000-0002-9904-8324
аспірант кафедри теорії та методики дошкільної і спеціальної освіти, ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», вул. Бандери, 1, 76018 Івано-Франківськ, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.  

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2.101107

КУЛЬТУРА МОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ЯК ІСТОРИКО-СОЦІАЛЬНЕ ЯВИЩЕ 

У статті проаналізовано особливості тлумачення «культура мовлення» у контексті наукових пошуків минулого й сучасних вітчизняних дослідників. Здійснено аналіз до визначення поняття «культура мовлення особистості», виокремлено підходи до визначення цього поняття. Висвітлено позиції вчених щодо ролі красномовства у становленні мовної особистості, проаналізовано мову як «соціально-психічне явище», схарактеризовано історичні умови становлення поняття «культура мовлення», зокрема, акцентовано увагу на формуванні мовної особистості. З’ясовано, що дослідження давніх традицій становлення культури мовлення дають можливість краще зрозуміти сучасні тенденції розвитку культури мовлення особистості.

Ключові слова: красномовство;  культура мовлення;  мовна особистість;  ораторська майстерність;  риторика.

Література

Бабич Н. Основи культури мовлення. Львів: Світ, 1990. 232 с.

Волкова Н. П. Педагогіка: навчальний посібник. 3-те видання. Київ: Академвидав, 2009. 615 с.

Г. С. Костюк – особистість, вчений, громадянин / за ред. акад. С. Д. Максименка. Київ: Ніка-Центр, 2010. 216 с.

Горський В. С. Історія української філософії: курс лекцій. Київ: Наукова думка, 1996. 285 с.

Історія української культури / за заг. ред. І. Крип’якевич. Київ: Либідь, 1994. 656 с.

Історія української культури / за ред. В. Качкана. Київ: ВСВ «Медицина», 2014. 368 с.

Корінний М. М., Шевченко В. Ф. Короткий енциклопедичний словник з культури. Київ: Україна, 2003. 384 с.

Кочан І. М., Захлюпана Н. М. Словник-довідник із методики викладання української мови. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2005. 306 с.

Кришко А. Ю. Вплив ідей Вільгельма фон Гумбольдта (1767– 1835) на мовну освіту в Україні ХІХ – початку ХХ століття: монографія. Умань: ФПО Жовтий О. О., 2015. 179 с.

Кучерук О. Засоби естетичної виразності мови та їх вплив на учнів. Дивослово. 1998. № 3. С. 13–15.

Лінгвокультурологічні чинники формування культури українського мовлення. Мовознавство: Матеріали V-го конгресу Міжнародної асоціації україністів. Чернівці, 2008. С. 432–435.

Мацько Л. І., Мацько О. М. Риторика: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. Київ: Вища школа, 2006. 311 с.

Неруш Г. І. Мовна культура в Чехословаччині. URL: http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine15-14.pdf (дата звернення: 31.03.2018).

Пасинок В. Г. Основи культури мовлення: навчальний посібник. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2011. 228 с.

Пентилюк М. Розвиток української лінгводидактики в контексті державного стандарту базової і повної освіти в України. Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2010. Вип. 50. С. 123–130.

Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради: навчальний посібник. Київ: Либідь, 2001. 240 с.

Свищо В. Особливості позитивістської концепції філософії мови Д. Овсянико-Куликовського. Філософські обрії. 2013. № 29. С. 82–90.

Стельмахович М. Український мовленнєвий етикет. Дивослово. 1998. № 3. С. 13–15.

Стельмахович М. Г. В. О. Сухомлинський про культуру мови. URL: //http://kulturamovy.univ.kiev.ua/KM/pdfs/Magazine15-2.pdf (дата звернення: 22.02.2018).

Струганець Л. Трактування поняття «формування мовної особистості» у курсі «культура мови». Мова. Культура. Взаєморозуміння: збірник наукових праць. 2012. Вип. ІІ. С. 229–236.

Повний текст: PDF (укр.)

ПРОБЛЕМИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МОВИ Й МИСЛЕННЯ

У МОВЛЕННЄВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ З ДИСГРАФІЄЮ 

На науково-теоретичному рівні проаналізовано єдність мови й мислення в мовленнєвій діяльності дитини молодшого шкільного віку з дисграфією. Розкрито співвідношення мови й мислення в історико-педагогічній ретроспективі й акцентовано увагу на тому, що дослідження співвідношення мови й мислення мислителями різних епох і країн дало змогу виокремити низку провідних тенденцій у цьому питанні. Проаналізовано зміст основних понять щодо співвідношення мови й мислення молодших школярів. Акцентовано увагу на взаємозв’язку мови й мислення як важливих атрибутах інтелектуального розвитку молодшого школяра з дисграфією, що поєднують у собі соціальні й біологічні чинники.

Ключові слова: дисграфія;  мислення;  мова;  мовленнєва діяльність молодшого школяра;  мовлення;  мовна система

Література

Андрусишина Л. Є. Особливості інтелектуального розвитку дітей старшого дошкільного віку із загальним недорозвитком мовлення: автореф. дис. … канд. психол. наук: спец. 19.00.08 «Спеціальна психологія». Київ, 2012. 20 с.

Ахутин А. В. Античные начала философии. Санкт-Петербург: Наука, 2007. 783 с.

Выготский Л. С. Психология развития человека. Москва: Смысл; Эксмо, 2005. 1136 с.

Выготский Л. С. Мышление и речь. Москва: Лабиринт, 1999. 352 с.

Глухов В. П., Ковшиков В. А. Психолингвистика. Теория речевой деятельности. Москва: Астрель; 2007. 589 с.

Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию. Москва: Прогресс, 1984. 502 с.

Жинкин Н. И. Язык. Речь. Творчество. Москва: Лабиринт, 1998. 366 с.

Звегинцев В. А. Очерки по общему языкознанию. Москва: Либроком, 2009. 384 с.

Концепція Нової Української школи. URL: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/reforms/ukrainska-shkola-compressed.pdf (дата звернення: 10.02.2018).

Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. Москва: Смысл, 2003. 487 с.

Пономарьова К. І. Збагачення словникового запасу молодших школярів синонімами як засобом увиразнення мовлення: автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02. Київ, 2002. 20 с.

Пожиленко Е. А. Мир вокруг нас: Учим чувствовать, познавать и действовать: Пособие для логопедов, воспитателей, учителей начальных классов и родителей. В 2 ч. Санкт-Петербург: Филиал издательства «Просвещение», 2004. Ч. 1. 319 с.

Разум и экзистенция: анализ научных и ненаучных форм мышления. Санкт-Петербург: РХГИ, 1999. 402 с.

Руднева  Е. Г. Философские подходы к языку. Litera.2015.№ 2.С. 71–90. URL: http://e-notabene.ru/fil/article_15795.html (дата звернення: 10.12.2017). doi: 10.7256/2409-8698.2015.2.15795.

Тищенко В. В. Формування інтелектуального компонента мовленнєвої діяльності у розумово відсталих дошкільників: дис... канд. пед. наук: 13.00.03. Київ, 1999. 225 с.

Уорф Б. Л. Отношение норм поведения и мышления к языку. Новое в лингвистике. Москва: Изд-во иностранной литературы, 1960. С. 157–201.

Цветков А. В. Символ. Обучение. Деятельность. Москва: МГОУ, 2011. 312 с.

Darnell R. Sapir Edward: Linguist, Anthropologist, Humanist. Berkeley and Los Angeles: University of California Press, 1990. 480 р.

Повний текст: PDF (укр.)

Олександра Пальчикова
ORCID iD 0000-0003-3275-9399
кандидат педагогічних наук, старший викладач кафедри англійської філології, Криворізький державний педагогічний університет, пр. Гагаріна, 54, 50086 Кривий Ріг, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.  

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2.116123

 

КРИТЕРІЇ ТА ПОКАЗНИКИ СФОРМОВАНОСТІ КРОС-КУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ-ФІЛОЛОГІВ

У статті розглянуто критеріально-показникові аспекти сформованості крос-культурної компетентності студентів-філологів. Виокремлено мотиваційно-ціннісний (показники: сформованість когнітивних, професійних, соціальних мотивів; ставлення до цінностей та світосприйняття носіїв мови);  пізнавальний (показники: знання мовного та соціокультурного матеріалу,); оперативний (показники: здатність послуговуватися набутими знаннями під час монологу / діалогу; дотримання фонетичних, граматичних, лексичних, стилістичних правил побудови усних та письмових висловлювань; використання лексичних одиниць з національно-культурним компонентом згідно з ситуацією спілкування); поведінково-діяльнісний (показники: ставлення до інших народів та їхньої культури; неупередженість у судженнях, контроль поведінки та дій) критерії сформованості крос-культурної компетентності, яким відповідають елементарний, середній, достатній, високий рівні.

Ключові слова: крос-культурна компетентность;  критерії, показники, рівні сформованості крос-культурної компетентності;  студенти-філологи.

Література

Бабанский Ю. К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: Методические основы. Москва: Просвещение, 1982. 192 с.

Барабанщиков А. В.,  Дерюгин Н. И.  Военно-педагогическая диагностика: теория, опыт, проблемы. Москва: ГАВС, 1995. 108 с.

Беликов В. А. Философия образования личности. Деятельностный аспект: монография. Москва: Владос, 2004. 357 с.

Большой толковый психологический словарь: в 2-х т. Москва: Вече, 2003. Т. 1. 592 с.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ – Ірпінь: Перун, 2004. 1440 с.

Вергасов В. М. Активизация познавательной деятельности в высшей школе. Киев: Высшая школа, 1985. 176 с.

Гришкова Р. О. Формування іншомовної соціокультурної компетенції студентів нефілологічних спеціальностей: монографія. Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007. 424 с.

Гурьянова Т. Ю. Формирование поликультурной компетентности студентов ссузов (на материале обучения иностранному языку): дис… кандидата пед. наук: 13. 00. 08. Чебоксары, 2008. 195 с.

Коростіль Л. А. Самоосвіта особистості як соціальне та педагогічне явище. Педагогічні науки. 2009. № 1. С. 138–145.

Краткий словарь по социологии / сост. Э. М. Коржева, Н. Ф. Наумова. Москва: Политиздат, 1989. 479 с.

Кушнір І. М. Формування соціокультурної компетентності іноземних студентів у процесі навчання російської мови: дис… кандидата пед. наук: 13.00.02. Херсон, 2012. 223 с.

Новий тлумачний словник української мови: у 2-х т. / укл. В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. Київ: Аконіт, 2001. Т. 1. 911 с.

Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка. Москва: Изд-во ИТИ Технологии, 2006. 944 с.

Садчикова Я. В. Формирование межкультурной компетентности студентов в процессе обучения иностранному языку в техническом вузе: дис… кандидата пед. наук: 13.00.08. Пенза, 2009. 181 с.

Сергеева И. В. Мультикультурное воспитание студентов вуза в процессе обучения иностранному языку: дис… кандидата пед. наук: 13.00.01. Чебоксары, 2011. 181 с.

Словарь русского языка: в 4-х т. / Гл. ред. А. П. Евгеньева. Москва: Русский язык, 1981. Т. 2. 794 с.

Словник української мови: в 11 т. / упоряд. О. Є. Марцинківська, Л. О. Родні, В. М. Русанівський, Н. І. Швидка та ін. Київ: Наукова думка, 1976. Т. 7. 722 с.

Сучасний словник іншомовних слів / авт.-уклад. Л. І. Нечволод. Харків: ТОРСІНГ-ПЛЮС, 2007. 768 с.

Maiier N. The methodological training of future university teachers to implement intercultural foreign language education: the competency-based approach. Advanced education. 2017. № 8. Р. 4–9. doi: 10.20535/2410-8286.101358.

Повний текст: PDF (укр.)

ІНОЗЕМНА МОВА ЯК ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ СТУДЕНТА  

Виклики суспільства інформаційного рівня зумовлюють увагу до людини як мовної особистості, її здатності до особистої оцінки, інтерпретації інформації. Технологізація майже усіх сфер суспільного життя витісняє із соціуму багато видів традиційної людської діяльності, що посилює значення особистісної складової у професійному становленні студента, яка уможливлює його самоактуалізацію та майбутню професійну самореалізацію.

Для успішної професійної самореалізації необхідно формувати мотивацію «самоактуалізації», яка асоціюється з бажанням людини стати тим, ким вона може бути, відбутися як особистість. Людина, яка досягла рівня самоактуалізації, досягла вершини свого потенціалу та глибини світосприйняття, повного розкриття своїх талантів, здібностей та можливостей.

Значно сприяє цьому процесові вивчення іноземних мов, яке прискорює особистісне становлення та вдосконалює світоглядну культуру майбутнього фахівця, посилює конкурентоспроможність та забезпечує успіх у професійній діяльності.

Творчий характер мови, ця безперервна діяльність, що перетворює «звук у вираження думки» у процесі інтенсивного навчання іноземної мови вивільняє величезний запас неусвідомлених резервних можливостей людини щодо запам’ятовування, усвідомлення та спілкування, створює умови для максимального виявлення інтелектуального потенціалу особистості, розвитку її емоційної та мотиваційної сфер.

Ключові слова: іноземна мова;  культурний досвід;  мовна особистість;  мотивація;  особистісно-професійне становлення;  поняттєве мислення;  резервні можливості;  самоактуалізація;  самореалізація;  світоглядна культура;  студент-майбутній фахівець.

Література

Головешко Б. Р. Мотиваційно-ціннісне спрямування майбутніх фахівців з менеджменту на успішну професійну діяльність. Науковий огляд. 2016. № 1 (22). С. 35–43.

Китайгородская Г. А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам. Москва: Высшая школа, 1986. 344 c.

Кочерган М. П. Загальне мовознавство: підручник. Київ: Видавничий центр «Академія», 2003. 464 с.

Лозанов Г. Суггестопедия при обучении иностранным языкам. Методы интенсивного обучения иностранным языкам: сборник научных трудов. 1973. Вып. 1. С. 9–17.

Ніколаєва С. Ю., Шерстюк О. М. Сучасні підходи до викладання іноземних мов. Іноземні мови. 2002. № 1. C. 39–46.

Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии. Москва, 1993. 656 с.

Холодная М. А. Психология интеллекта: парадоксы иисследования. Загальна психологія: хрестоматія: навчальний посібник. Укладачі: О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін. Київ: Каравела, 2007. С. 229–240.

Bruner J. S. The relevance of education. New York: Norton, 1973. 196 р.

Lakoff G. Women, Fire and Dangerous Things: What Categories Reveal about the Mind. Chicago: University of Chicago Press, 1987. 616 р.

Maslow A. Motivation and Personality. New York: Harper, 1951. 340 p.

Swets P. W. The art of talking so that people will listen: getting through to family, friends and business associates. New York: Simon & Schuster Publ., 1983. 208 р.

Talmy L. Toward a cognitive semantics. Cambridge, MA: MIT Press, 2000. 565 р.

Повний текст: PDF (укр.)

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

В КОНТЕКСТІ ІНТЕГРОВАНОГО НАВЧАННЯ ПРЕДМЕТА І МОВИ (CLIL) 

У статті розглянуто перспективи впровадження інтегрованого навчання предмета і мови (CLIL) в Україні за умов реформування вищої освіти. Окреслено основні напрямки наукового пошуку вдосконалення викладання фахових навчальних дисциплін іноземною мовою. Доведено релевантність основних принципів підходу CLIL до формування компонентів іншомовної комунікативної компетентності в контексті вивчення іноземних мов професійного спрямування.  Наголошено на важливості усвідомлення викладачем особливостей оволодіння мовленнєвими вміннями і планування ефективних стратегій подолання можливих труднощів у розвитку відповідних навичок і вмінь.

Ключові слова:  іноземні мови професійного спрямування;  інтегроване навчання предмета і мови;  міжкультурна комунікативна компетентність;  розмовне мовлення;  стратегії;  уміння академічного мовлення.

Література

Закон України «Про освіту». URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2145-19 (дата звернення 05.10.2017).

Коломоєць Т. О., Вавіліна С. Г. Іноземна мова професійно-комунікативної спрямованості (англійська): практикум для здобувачів вищої освіти бакалавра напряму підготовки «Правознавство». Запоріжжя: ЗНУ, 2016. 104 с.

Методика формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетенції: курс лекцій / О. Б. Бігич, Н. Ф. Бориско, Г. Е. Борецька, Л. П. Голованчук та ін. / за ред. С. Ю. Ніколаєвої. Київ: Ленвіт, 2011. 344 с.

Ніколаєва С. Ю. Цілі навчання іноземних мов в аспекті компетентнісного підходу. Іноземні мови. 2010. № 2. С. 11–17.

Пахомова Т. О., Сенченко Я. С. Формування англомовної комунікативної компетентності студентів-філологів в умовах лінгосоціокультурного підходу. Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія «Педагогіка і психологія». 2013. № 1 (5). С. 59–64.

Програма з англійської мови для професійного спілкування / Г. Є. Бакаєва та ін. Київ: Ленвіт, 2005. 119 с.

Про організацію вивчення гуманітарних дисциплін: Лист МОН України № 1/9-120 від 11.03.2015. URL: http://old.mon.gov.ua/ua/about-ministry/normative/3666- (дата звернення: 05.10.2017).  

Тарнопольский О. Б., Корнева З. М. Методические основы организации конструктивистского смешанного обучения английскому языку для специальных целей в неязыковом вузе. URL: http://www.sworld.com.ua/simpoz2/69.pdf (дата звернення: 10.10.2017).

Coyle D., Hood P., Marsh D. Content and Language Integrated Learning. Cambridge: Cambridge University Press, 2010. 173 p.

Cummins J. BICS and CALP: Empirical and Theoretical Status of the Distinction. Encyclopedia of Language and Education. New York: Springer Science + Business Media LLC, 2008. Volume 2: Literacy. P. 71–83.

Cummins J. The Role of Primary Language Development in Promoting Educational success for Language Minority Students. Schooling and Language Minority Students: A Theoretical Framework. Los Angeles: Evaluation, Dissemination and Assessment Center, California State University, Los Angeles, 1981. P. 3–49.

Education in a multilingual world: UNESCO Education Position Paper. Paris, UNESCO, 2003. URL: http://unesdoc.unesco.org/images/0012/001297/129728e.pdf (дата звернення: 06.10.2017).

European Framework for CLIL Teacher Education / D. Marsh, P. Mehisto., D. Wolff, M. J. Frigols Martin: European Centre for Modern Languages, 2011. URL: https://www.unifg.it/sites/default/files/allegatiparagrafo/20-01-2014/european_framework_for_clil_teacher_education.pdf (дата звернення: 08.10.2017).

Marsh D. Content and Language Integrated Learning (CLIL). A Development Trajectory. Córdoba: Servicio de Publicaciones de la Universidad de Córdoba, 2012. 552 p.

Oxford R. L. Research on Second Language Learning Strategies. Annual Review of Applied Linguistics. 1992. Vol. 13. P. 174–187. doi:10.1017/S0267190500002452.

Pinkley D. Children Learning English as a Foreign Language. CLIL (Content and Language Integrated Learning). Harlow: Longman, 2007. 7 p.

Повний текст: PDF (укр.)

Ярослава Кульбашна
ORCID iD 0000-0002-2571- 091X
доктор педагогічних наук, кандидат медичних наук, професор, професор кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії, Національний медичний університет імені О. О. Богомольця, бул. Т. Шевченка 13, 01601 Київ, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.

ЗНАЧЕННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ЛІКАРЯ ТА ЕТАПИ ЇЇ ФОРМУВАННЯ

У статті розглядається значення формування іншомовної комунікативної компетентності студентів закладів вищої медичної освіти як важливої складової професійної компетентності майбутнього лікаря. Встановлено, що основу іншомовної комунікативної компетентності складає лексична складова, формування якої запропоновано проводити у три етапи: наочної та мовної семантизації, автоматизації навичок використання лексичних одиниць на рівні абзацу та автоматизації навичок використання лексичних одиниць на текстовому рівні. Дотримання їх послідовного порядку сприяє підвищенню не тільки рівня  англомовної комунікації, а і конкурентоздатності майбутніх лікарів в умовах інтернаціоналізації та глобалізації суспільства.

Ключові слова: англомовна комунікація;  іншомовна комунікативна компетентність;  компетентнісний підхід;  лексичні одиниці;  семантизація.

Література

Гешко Н. Я. Формування іншомовної комунікативної компетенції у студентів-медиків. Концепція навчання комунікативній іноземній мові у немовних ВНЗ: Збірник матеріалів VIIІ Всеукраїнської науково-практичної відеоконференції (25 березня 2013 року). Харків: Видавництво НФаУ, 2013. 155 с.

Кліщ Г. І. Професійна компетентність як мета підготовки лікарів у медичному університеті Відня. Освіта і особистість: нові підходи, сучасна дидактика, інноваційні технології та якість освіти: міжнародна науково-практична конференція, 26–29 квітня 2012 р.: матеріали конференції. Запоріжжя: ЗДМУ, 2012. № 1. С. 125–128.

Кульбашна Я. А. Формування іншомовної компетентності у майбутніх стоматологів. Педагогічний процес: теорія і практика. 2014. № 3. С. 103–109.

Ледванова Т. Ю. Формирование коммуникативной компетентности врача. Бюллетень медицинских Интернет-конференций. 2015. Том 5. № 2. С. 115–121. URL: https://medconfer.com/files/archive/2015-02/2015-02-81-A-5186.pdf (дата звернення: 09.03.2018).

Образцов П. И. Профессионально-ориентированное обучение иностранному языку на неязыковых факультетах вузов: пособие. Орел: ОГУ, 2005. 114 с.

Павлишин Г. Я. Модель формування іншомовної фонетичної компетенції у студентів медиків при професійно орієнтованому вивченні англійської мови. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2014. Вип. 30. С. 119–122.

Раздорская О. В. Междисциплинарная направленность профессионально ориентированной лингвистической подготовки студентов медицинского вуза. Медицинское образование XXI века: компетентностный подход и его реализация в системе непрерывного медицинского и фармацевтического образования: Сборник материалов Республиканской научно-практической конференции с международным участием. Витебск: ВГМУ, 2017. 652 с.

Секрет І. В. Іншомовна професійна компетентність: проблема визначення. Збірник наукових праць Бердянського державного педагогічного університету. (Педагогічні науки). Бердянськ, 2010. № 2. С. 35–41.

Хоменко К. П. Професійна компетентність у підготовці лікарів. Проблеми та перспективи розвитку науки на початку третього тисячоліття у країнах Європи та Азії: VІ міжнародна науково-практична інтернет-конференція: збірник наукових праць. Переяслав-Хмельницький, 2014. 139 с.

Шаршакова Т. М., Рузанов Д. Ю., Гапанович-Кайдалов Н. В., Башкинцева Е. С., Галиновская Н. В. Коммуникативно-компетентностный поход в профессиональной подготовке врача. Медицинское образование XXI века: компетентностный подход и его реализация в системе непрерывного медицинского и фармацевтического образования / Сборник материалов Республиканской научно-практической конференции с международным участием. Витебск: ВГМУ, 2017. 652 с.

Gregg J., & Saha S. Communicative competence: A framework for understanding language barriers in health care. Journal of General Internal Medicine, 22 (SUPPL. 2). 2007. Р. 368–370. doi: 10.1007/s11606-007-0364-4.

Canal M. From communicative competence to communicative language pedagogy. Language and Communication. London: Longman, 1983. P. 2–27.

 

Повний текст: PDF (укр.)

Ірина Середа
ORCID iD orcid.org/0000-0001-6771-4196
кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри спеціальної освіти, Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, вул. Нікольська, 24, 54030
Миколаїв, Україна,  This email address is being protected from spambots. You need JavaScript enabled to view it.  

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.1-2.146152

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ КОРЕКЦІЙНО-ВИХОВНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В КОНТЕКСТІ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ

У статті висвітлюються психолого-педагогічні основи корекційно-виховної роботи в контексті технологічного підходу. Розглянуто основні напрями корекційно-педагогічного процесу та особливості корекційно-виховної роботи. Розкрито зміст та структуру корекційно-розвивальних педагогічних технологій. Проаналізовано особливості застосування корекційно-виховних технологій в умовах різних видів навчання відповідно проекту державного стандарту спеціальної освіти. Визначено критерії ефективності корекційної спрямованості виховання.

Ключові слова:  корекційно-виховна робота;  корекційно-розвивальна технологія;  корекційно-педагогічний процес;  корекційно-педагогічна технологія;  педагогічна технологія;  технологічний підхід.

Література

Бабак В., Лузік Е. Фундаментальна підготовка в сучасному університеті: традиції та перспективи. Вища освіта України. 2003. № 1. С. 78–83.

Киселёва М. В. Арт-терапия в работе с детьми. Санкт-Петербург: Речь, 2008. 160 с.

Нагорна О. Б. Особливості корекційно-виховної роботи з дітьми з особливими освітніми потребами: навчально-методичний посібник. Рівне: НУВГП, 2012. 99 с.

Середа І. В. Підготовка магістрів корекційної освіти в контексті технологічного підходу. Психолого-педагогічні та технологічні основи диференційованої логодіагностики та логокорекції: монографія / Н. В. Савінова, Н. В. Стельмах, І. В. Середа та ін. Миколаїв: Іліон, 2017. C. 141–159.

Синев В. Н. Коррекционно-воспитательная направленность учебно-воспитательного процесса вспомогательной школы. Введение в историю олигофренопедагогики / Под. ред. А. И. Капустина. Донецк: ТОВ «Либідь», 1996. С. 10–20.

Хребтова Н. П.  Використання інноваційних корекційно-компенсаційних технологій у логопедичній роботі з дітьми. Імідж сучасного педагога: науково-практичний освітньо-популярний журнал. URL: http://marganets-dnz5.edukit.dp.ua (дата звернення: 12.11.2017).

Шульженко Д. І. Корекційно-педагогічні та психокорекційні тенденції реабілітаційного процесу дітей з порушеннями розвитку: світовий досвід та його застосування в Україні. URL: http://shodinki-autism.org/content/d-shulzhenko-problema-diagnostychnyh-doslidzhen (дата звернення: 12.11.17).

Kovalenko V. Programme of correction of emotional development disorders in mentally retarded primary school students taking one-on-one training. Science and Education. 2017. № 7. 11–15. URL: http://scienceandeducation.pdpu.edu.ua/en/articles/2017-7-doc/2017-7-st2-en. doi: https://doi.org/10.24195/2414-4665-2017-7-2 (дата звернення: 12.11.2017).

 

Повний текст: PDF (укр.)

ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ГРУПИ 

У статті обґрунтовано важливість соціального розвитку дошкільників із синдромом Дауна, розглянуто показники соціального розвитку дітей з інтелектуальною недостатністю за параметрами соціальної компетенції нормально розвиваючих дітей дошкільного віку (за А. Закрепіною), розширено уявлення про труднощі соціального розвитку у дітей дошкільного віку із синдромом Дауна, доведено важливість соціального розвитку в умовах інклюзивної групи з інтерпретацією на подальшу соціалізацію в суспільстві. Виявлено, що для позитивного динамічного розвитку дітей із синдромом Дауна необхідно врахувати вплив усіх факторів соціального розвитку.

Ключові слова: діти із синдромом Дауна;  інклюзія;  рівень соціального розвитку,  соціалізація.

Література

Бреслав Г. Э. Психологическая коррекция детской и подростковой агрессивности. Санкт-Петербург: Речь, 2006. 144 с

Закрепина А. В. Пути социального развития детей дошкольного возраста с умеренной умственной отсталостью: дис. … канд.пед.наук: 13.00.03. Москва, 2003. 153 с.

Кобыльченко В. В. Становление личности дошкольника в норме и при нарушениях зрения. Saarbrücken: LAP Lambert Academic Publishing, 2015. 540 с.

Guralnick M. J., Connor R. T., & Johnson L. C. Peer-related social competence of young children with Down syndrome. American Journal on Intellectual and Developmental Disabilities. 2011. № 116. P. 48–64.doi: 10.1352/1944-7558-116.1.48.

Повний текст: PDF (укр.)

СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ОРГАНІЗАЦІЇ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ ЗІ СКЛАДНИМИ ПОРУШЕННЯМИ РОЗВИТКУ

У статті розкрито та проаналізовано методичні аспекти використання системного підходу в організації фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми зі складними порушеннями розвитку. Уточнено поняття «системний підхід», «педагогічна система» в сучасних теоретичних дослідженнях у галузі корекційної педагогіки та психології. Встановлено, що системний підхід до фізкультурно-оздоровчої роботи можна трактувати як: систему цінностей, пріоритетів власного здоров’я і здоров’я оточуючих; як спосіб діяльності із зміцнення, збереження, відновлення, формування та передавання фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я; сукупність світоглядних ідей на сутність, особливості, самоцінність здоров’я особистості; історичну цілісність, ставлення суспільства до здоров’я громадян; інтегральний чинник соціалізації особистості, культуротворчий процес формування, зміцнення, збереження, відновлення та передання фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я.

Ключові слова:  діти зі складними порушеннями розвитку;  навчально-реабілітаційний центр;  системний підхід;  фізкультурно-оздоровча робота.

Література

Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологии. Москва: Педагогика, 1989. 190 с.

Гладких Н. В. Діагностика стану розвитку загальної та дрібної моторики у дітей молодшого шкільного віку з комплексними порушеннями опорно-рухового апарату, інтелекту та зору. Актуальні питання корекційної освіти. 2015. Вип. 6. Т. 2. С. 26–41.

Ковалев А. П. Педагогические системы: оценка текущего состояния и управление. Харьков: ХГУ, 1990. 114 с.

Ковальчук В. В., Моїсеєв Л. М. Основи наукових досліджень: навчальний посібник. Київ: Професіонал, 2007. 240 с.

Лодатко Є. О. Моделювання в педагогіці: точки відліку. URL: http://intellect invest.org.ua/pedagog_editions_e magazine_pedagogical_science_vypuski_n1_2010_st_2 (дата звернення: 29.04.2018).

Ломов Б. Ф. Системность в психологии: избранные психологические труды. Москва: МПСИ; Воронеж: НПО МОДСК, 2003. 290 с.

Малафіїк І. В. Системний підхід у теорії і практиці навчання: монографія. Рівне: РДГУ, 2004. 439 с.

Мамонтов Я. А. Педагогічна система як принцип науково-педагогічного дослідження. Шлях освіти. 1927. № 5. С. 131–135.

Миронова С. П. Корекційна психопедагогіка. Олігофренопедагогіка: підручник. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2015. 312 с.

Новиков А. М. Основания педагогики. Москва: ЭГВЕС, 2010. 208 с.

Сериков Г. Н. Педагогические системы обучения. Челябинск: Политехнический інститут, 1980. 126 с.

Философский энциклопедический словарь / гл. ред.: Л. Ф. Ильичев, П. Н. Федосеев, С. М. Ковалев, В. Г. Ранов. Москва: Советская энциклопедия, 1983. 840 с.

Humphrey N., Lendrum A., Barlow A., Wigelsworth M., Squires G. Achievement for All: Improving psychosocial outcomes for students with special educational needs and disabilities. Research in Developmental Disabilities. 2013. Vol. 34 (4). Р. 1210–1225. doi:10.1016/j.ridd.2012.12.008.

 

 Повний текст: PDF (укр.)

СОЦІАЛЬНИЙ ПРАКТИКУМ ЯК РЕАБІЛІТАЦІЙНА СКЛАДОВА ІНТЕГРАЦІЇ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ 

У статті розглянуто соціальний практикум як форму організації реабілітаційного процесу, спрямованого на інтеграцію дитини дошкільного віку у соціальне середовище. Зазначено, що пріоритетною метою реабілітації дитини дошкільного віку з особливими потребами є розвиток її функціональної самостійності. Автором статті зроблено спробу визначити окремі умови ефективної реалізації завдань соціальних практикумів, серед яких визначено: залучення міждисциплінарної команди, координатором якої виступає соціальний педагог; розробка соціально-педагогічного компоненту індивідуальної програми реабілітації дитини; побудова діяльності за логікою поетапного формування дії. Розкрито зміст соціальних практикумів через аналіз типових труднощів соціального розвитку дитини дошкільного віку.

Ключові слова: інтеграція;  міждисциплінарна команда;  особливі потреби;  програма реабілітації;  соціальний практикум;  функціональна самостійність.

Література

Вступ до абілітації та реабілітації дітей з обмеженнями життєдіяльності: навчально-методичний посібник. / за наук. ред. А. Г. Шевцова. Київ: ГЕРБ, 2007. 288 с.

Деева Е. М. Применение современных интерактивных методов обучения в ВУЗе: практикум. Ульяновск: УлГТУ, 2015. 116 с.

Досвід США у процедурі встановлення інвалідності, розроблення програми реабілітації, та існування подібних комісій. Центр громадської адвокатури. 2009. URL: http://www.pilga.in.ua/node/6213 (дата звернення 15.10.2017).

Дяченко‐Богун М. Активні методи навчання у вищому навчальному закладі. Витоки педагогічної майстерності. 2014. Вип. 14. С. 74–79.

Нечипоренко В. В. Системний розвиток навчально-реабілітаційного центру як відкритої інноваційної соціально-освітньої інституції : монографія. Запоріжжя: Видавництво Хортицького національного навчально-реабілітаційного багатопрофільного центру, 2013. 520 с.

Павелків Р. В. Дитяча психологія: навчальний посібник. Київ: Академвидав, 2008. 432 с.

Пальчевський С. С. Педагогіка: навчальний посібник. Київ: Каравела, 2008. 496 с.

Раннє втручання. Розвиток дитини і підтримки сім’ї. URL: http://rvua.com.ua/ (дата звернення: 1.10.2017).

Рогальська І. П. Теоретико-методичні засади соціалізації особистості у дошкільному дитинстві: дис. ...д-ра пед. наук: 13.00.05. Умань, 2009. 499 с.

Самарина Л. В. Применение международной классификации функционирования, ограничений жизнедеятельности и здоровья в службе раннего вмешательства. Дефектология: научно-методический журнал. 2005. № 1. С. 30–96.

Скрипник Т. Переваги командної роботи в процесі супроводу дитини з аутизмом в освітньому середовищі. Педагогічний процес: теорія і практика (серія: психологія). 2017. № 1 (56). С. 106–111.

Сташук О. О. Соціально-педагогічні аспекти організації ранньої соціальної реабілітації в зарубіжних країнах. Збірник наукових праць «Педагогічні науки». Херсон, 2017. Вип. LXXIX. Том 1. С. 216–224.

ЧайкаВ. М.Основи дидактики: навчальний посібник. Київ: Академвидав, 2011. 238 с.

Шапиро Я. Н. Руководство по оценке уровня развития детей от 1 года 2 месяцев до 3 лет 6 месяцев по русифицированной шкале RCDI-2000. Санкт-Петербург: Институт раннего вмешательства, 2000. 62 с.

Якушко Н. М. Форми організації навчання (історія та сучасність). Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди «Засоби навчальної та науково-дослідної роботи». 2012. Вип. 38. С. 177–184.

Children’s Vision Rehabilitation Program. Robert C. Byrd Health Sciences Center. West Virginia University. URL: http://www.hsc.wvu.edu/Eye/Child-Vision-Rehab (дата зверення: 15.02.2017).

De Moor J. M. H., van Waesberghe B. T. M., Hosman J. B. L., Jaeken D., Miedema S. Early Intervention for Children with Developmental Disabilities: Manifesto of the Eurlyaid Working Party. International Journal of Rehabilitation Research. 1993. № 16. Р. 23–31. 

Fthenakis W. E. Der Bayerische Bildungs und Erziehungsplan für Kinder in Tageseinrichtungen bis zur Einschulung. München, 2012. 520 р.

National rehabilitation center for children with disabilities. National Rehabilitation Center for Children with Disabilities. URL: http://www.ryouiku-net.com/introduction/english.html. (дата звернення: 15.02.2018).

Sawyer M. Connecting with Families to Facilitate and Enhance Involvement. Teaching exceptional children. 2014. Vol. 47. № 3. Р. 172–179. doi: https://doi.org/10.1177/0040059914558946.

 Повний текст: PDF (укр.)