№3, 2018 року

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3


ЗМІСТ

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Дерека Тетяна, Ляшенко Валентина, Туманова Валентина , Гацко Олена

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Вінник Наталія

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ СТУДЕНТІВ ЯК УМОВИ УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ

Афанасенко Лариса

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ МАЙБУТНІХ АГРАРІЇВ В УМОВАХ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ

Волошина Валентина

АКСІОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ СУЧАСНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Горбань Галина

ОСОБЛИВОСТІ СПІВПРАЦІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ТА УЧИТЕЛЯ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ

 

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ САМОРОЗВИТКУ

 

Кутішенко Валентина, Ставицька Світлана

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РЕЛІГІЙНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ

Дробот Ольга, Лозова Ольга

КОГНІТИВНО-ОСОБИСТІСНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАНЬ ДОРОСЛИХ З ПРИВОДУ ЗДОРОВ’Я

Циганчук Тетяна

РОЛЬ МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ В СТРУКТУРІ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ

Карелін Павло

ЗАСТОСУВАННЯ СХЕМИ «PERSON-X-ENVIRONMENT» В ЕМПІРИЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ ПСИХОЛОГІЧНИХ МЕЖ ОСОБИСТОСТІ

 

ПРОБЛЕМИ ДИТЯЧОЇ ПСИХОЛОГІЇ

 

Таран Оксана

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ

Краєва Оксана

КРИЗА ІДЕНТИЧНОСТІ ОСІБ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ В ПЕРІОД ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

 

ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

 

Хлонь Олександр

РОЛЬ ЦІННОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ПРАВОСВІДОМОСТІ МОЛОДІ

Власенко Інна

ОВОЛОДІННЯ ПРАКТИЧНИМИ НАВИЧКАМИ У СФЕРІ МЕДІАЦІЇ В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Никоненко Людмила

ФАКТОРНА СТРУКТУРА ОТРИМАННЯ СТУДЕНТАМИ ІНФОРМАЦІЇ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОГО ЗМІСТУ І ЇХ ДОВІРИ ДО НЕЇ

Педько Катерина

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ НА СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ


Тетяна Дерека

ORCID iD 0000-0003-0998-1821
доктор педагогічних наук, доцент, доцент кафедри теорії та методики фізичної культури, Сумський державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, вул. Роменська, 87, 40002 Суми, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 
Валентина Ляшенко
ORCID iD0000-0002-4835-1390
кандидат наук з фізичного виховання і спорту, старший викладач кафедри фізичного виховання і педагогіки спорту, Київський університет імені Бориса Грінченка, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, 04053 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 
Валентина Туманова
ORCID iD0000-0002-9838-6081
старший викладач кафедри спорту та фітнесу, Київський університет імені Бориса Грінченка, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, 04053 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.
 
Олена Гацко
ORCID iD0000-0002-7275-3963
старший викладач кафедри фізичного виховання і педагогіки спорту, Київський університет імені Бориса Грінченка, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, 04053 Київ, Україна, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.715

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

У статтівизначено відмінності в психологічних особливостях студентів закладів вищої освіти (юнаків та дівчат). Досліджено особистісні прояви індивідуальних особливостей психічних якостей та темпераменту в юнаків та дівчат. У дослідженні застосовувались бесіда та психодіагностичне тестування. Віковий діапазон досліджуваних 18 – 20 років, кількість – 29 осіб. У результаті дослідження виявлені суттєві відмінності в прояві особистісних якостей агресивності та ригідності. У юнаків більш виражена агресивність, впевненість у собі, низький нейротизм та екстраверсія, а у дівчат – підвищений рівень нейротизму, тривожності та переважає інтроверсія. Дослідження показало, що у студентів – юнаків найвищі показники впевненості (10,3 бали) та агресивності (12 балів), у дівчат, студентів другого курсу найвищі показники тривожності (11,3 бали) та нейротизму (10,1 бал).

Ключові слова:  екстраверсія;  інтроверсія;  нейротизм;  студенти;  тривожність.

Література

Ананьев Б. Г. К психофизиологии студенческого возраста. Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. Ленинград: ЛГУ,1974. Вып. 2. С. 3–15.

Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания. Санкт-Петербург: Питер, 2001. 288 с.

Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: навчальний посібник. Київ: Центр учбової літератури, 2009. 208 с.

Берн Ш. Гендерная психология. Санкт-Петербург: Прайм-Еврознак, 2006. 320 с.

Бондарева С. В. Гендерные различия проявления тревожности у студентов-иностранцев. Личность, семья и общество: вопросы педагогики и психологии: сборник статей по материалам XXXVIII международной научно-практической конфиренции. Новосибирск: СибАК, 2014. № 3 (38). С. 159–163.

Бохонкова Ю. О. Особистісні чинники соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів: дис. ... канд. психол. наук: 19.00.05. Луганськ, 2005. 207 с.

Бурлачук Л. Ф., Кочарян А. С., Жидко М. Е. Психотерапия. Психологические модели. Санкт-Петербург: Питер, 2003. 480 с.

Грибок О. П. Психологічні особливості конфліктної поведінки студентів вищих навчальних закладів. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2012. Вип. 14. С. 112–119.

Ігумнова О. Ґенеза негативних психічних станів студентів. Психологія і суспільство. 2013. № 3. С. 110–115.

Кириленко Т. Психологія: емоційна сфера особистості: навчальний посібник. Київ: Либідь, 2007. 256 с.

Кочарян А. С., Фролова Е. В., Павленко В. Н., Чичихина Н. А. Эффективность учебной деятельности студентов: проблема выбора факторов успешности и мишеней педагогического воздействия. Проблеми емпіричних досліджень у психології. 2009. Вип. 2. С. 379–387.

Крэйн У. Теории развития. Секреты формирования личности. Санкт-Петербург: Прайм-Еврознак, 2002. 512 с.

Кузнецова О. В. Реакции на фрустрацию в условиях рассогласования ситуативной и личностной тревожности у юношей и девушек, профессионально занимающихся спортом. Тезисы 1 всероссийской научно-практической конференции «Психология психических состояний». Казань, 2008. С. 341–344.

Личностный опросник EPI (методика Г. Айзенка). Альманах психологических тестов. Москва, 1995. С. 217–224.

Мельникова С. В. Изучение уровня тревожности, фрустрированности, агрессивности и ригидности в социальной группе «студенты-психологи». Наука і освіта. №3. 2015. С. 62–65.

Мельничук І. Генеза емоційних особливостей у дітей різного віку та статі: автореф. дис. … канд. психол. наук. Харків, 2003. 15 с.

Немов Р. С. Общая психология. Санкт-Петербург: Питер, 2007. 656 c.

Первин Л., Джон О. Психология личности. Теория и исследования. Москва: Аспект Пресс, 2000. 607 c.

Петровский А. В., Ярошевский М. Г. Основы теоретической психологии. Москва: ИНФРА-М, 1998. 528 с.

Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / ред. А. А. Крылов, С. А. Маничев. Санкт-Петербург: Питер, 2003. 560 с.

Психологический словарь / авт.-сост. В. Н. Копорулина, М. Н. Смирнова, Н. О. Гордеева, Л. М. Балабанова; Под общей ред. Ю. Л. Неймера. Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. 640 с.

Психологічні особливості студентського віку. На допомогу кураторам. Вип. 3 / [укладачі: Л. М. Яворовська, Р. Ф. Камишнікова, О. Є. Поліванова, С. Г. Яновська, С. М. Куделко]. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2013. 88 с.

Ромек В. Г. Тест уверенности в себе. Психологическая диагностика. 2008. № 1. С. 59–82.

Ромек В. Г. Тренинг уверенности в межличностных отношениях. Санкт-Петербург: Речь, 2003. 175 с.

Ротенберг В. Психологические аспекты агрессивности. URL: http://www.vsrotenberg.rjews.com/agressivnost.html#.W7SpgNcza70 (дата звернення: 01.12.2017).

Рубин Б. Г., Колесников Ю. С. Студент глазами социолога. Ростов-на- Дону: Изд-во Ростовского университета, 1968. 277 с.

Русалов В. М. Природные предпосылки и индивидуально-психофизиологические особенности личности. Психология личности в трудах отечественных психологов. Санкт-Петербург Питер, 2000. 480 c.

Санникова О. Феноменология личности: Избранные психологические труды. Одесса: СМИЛ, 2003. 256 с.

Филатова Е. Г. Тревога в общесоматической практике. Терапевтический архив. 2007. № 5. С. 73–78.

Хорни К. Невротическая личность нашего времени: самоанализ. Москва: Айрис-Пресс, 2004. 464 с.

Dixon F. A., Tracy L. Cross T. L., Adams C. M. Psychological characteristics of academically gifted students in a residential setting: A cluster analysis. Psychology in the schools. 2001. Volume 38. Issue 5. P. 433–445. doi: 10.1002/pits.1032.

Kostromina S., Gnedyk D. Students’ Psychological Characteristics as Factor of Effective Acquisition of Visual Information in E-learning. Procedia – Social and Behavioral Sciences. 2016. Vol. 217. P. 34–41.

  
Повний текст: PDF (укр.)

 

Наталія  Вінник
ORCID iD 0000-0002-2593-2088
кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, старший викладач кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, бульвар І. Шамо, 18/2, 04053 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.1620

  ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНОЇ ЗРІЛОСТІ СТУДЕНТІВ ЯК УМОВИ УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ
 
В статті подано теоретичний аналіз феномену «особистісна зрілість». Представлено методику діагностування та емпіричні результати дослідження. Емпіричне дослідження проводилося за авторською методикою Н. Вінник. Для цього був модифікований і апробований опитувальник особистісної зрілості Ю. Гільбуха. Методика складається з п’яти шкал: мотивація досягнень, ставлення до свого «Я» («Я»-концепція), почуття громадянського обов’язку, життєва установка, здатність до психологічної близькості з іншою людиною. Констатовано, що, хоча більшість студентів мають задовільний рівень особистісної зрілості, кількісний аналіз за окремими шкалами виявив значні недоліки. Означено, що особистісна зрілість студентів взаємопов’язана з їх професійною самореалізацією.
 
Ключові слова:  особистісна зрілість;  професійна самореалізація;  самовизначення;  самопізнання;  саморозуміння.  

Література

Вінник Н. Д. До проблеми особистісної зрілості старшокласника.Матеріали ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 17 березня 2015 р. Київ: ІОД, 2015. С. 3–10.

Гильбух Ю. З. Тест-опросник личностной зрелости. Киев: НПЦ, 1994. 24 с.

Дьяченко М. И., Кандыбович Л. А. Психологический словарь-справочник. Минск: Харвест, 2001. 576 с.

Овсянецька Л. П. До питання про психологічні критерії зрілої особистості. Актуальні проблеми психології. 2001. Т. 1. Ч. 2. С. 105−110.

Сергєєнкова О. П. Вибір стратегії розвитку професійної індивідуальності: Психодіагностика у професії: Навчальний посібник. Київ: Науковий світ, 2004. 86 с.

Столярчук О. А. Професійна самооцінка майбутнього фахівця: теорія і практика: навчально-методичний посібник. Київ: Науковий світ, 2010. 103 с

Штепа О. С. Особистісна зрілість: Модель. Опитувальник. Тренінг: монографія. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2008. 210 с.

Psychologia. Podręcznik akademicki. Tom 3. Jednostka w społczeństwie i elementy psychologii stosowanej. Gdańsk: Gdańskie Wydawnictwo Psychologiczne, 2000. 931 s.


Повний текст: PDF (укр.)


Лариса Афанасенко
ORCID iD 0000-0002-6119-4334
кандидат психологічних наук, доцент кафедри соціальної роботи і психології, Національний університет біоресурсів і природокористування України, вул. Генерала Родимцева, 19, 03041 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.2128

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ МАЙБУТНІХ АГРАРІЇВ В УМОВАХ ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ 
 
У статті наведено результати дослідження складових показників, які визначають професійну самоідентифікацію студентів сільськогосподарської галузі відповідно до провідного періоду навчання і виховання. З’ясовано, що професійна самоідентифікація є продуктом тривалого особистісного та професійного розвитку, який з’являється в процесі професійної діяльності та набутті професійного досвіду. Це поняття розглядається як інтегральна характеристика фахівця, що проявляється в суспільній діяльності й спілкуванні. Визначено детермінуючі біографічні показники професійної самоідентифікації та розроблено схему складових професійної самоідентифікації студентів аграрного профілю відповідно до курсу навчання.
 
Ключові слова:  професійна самоідентифікація;  професійне навчання;  фахівець-аграрій.

Література

Афанасенко Л. А. Проблема активізації професійної самоідентифікації студентів аграрного профілю в умовах професійної підготовки. Педагогіка та психологія. 2012. № 4 (77). С. 30–35.

Бадмаева Н. Ц. Влияние мотивационного фактора на развитие умственных способностей. Улан-Удэ: ВСГТУ, 2004. С. 280.

Большакова А. М. Опитувальник особистісної реалізованості. Проблеми сучасної педагогічної освіти. 2010. Вип. 28. Ч. 1. С. 14–24.

Боровский А. Б. Система методов профессиональной ориентации. Кн. 2. Методики профориентационной работы (приложения). Киев: МЗУУП, 1993. 164 с.

Боровикова С. А. Психологическое обеспечение профессиональной деятельности. Санкт-Петербург: СПбГУ, 1991. С. 135.

Бурмістенков О. П., Демішонкова С. А. Аналіз стану освіти у вищих навчальних закладах України. ScientificJournal «ScienceRise». 2016. Т. 12. № 1/29. С. 35–38. doi:10.15587/2313-8416.2016.85998.

Гребенюк М. О. Професійна самоідентифікація студентів в умовах навчання у ВНЗ. URL: http://www.psyh.kiev.ua (дата звернення: 25.01.2018).

Ермолаева Е. П. Преобразующие и идентификационные аспекты профессиогенеза. Психологический журнал. 1998. Т. 19. № 4. С. 80–87.

Жданович А. А. Реадаптация опросника «Карьерные ориентации» Э. Г. Шейна и его стандартизация на студенческой выборке. Психологический журнал. 2007. № 4. С. 4–22.

Зливков В. Л. Проблема особистісної та професійної самоідентифікації в сучасній психології. Соціальна психологія. 2006. № 5. С. 128–136.

Олійник Л. М. Психодіагностика і корекція. Миколаїв: ПП «Принт-Експрес», 2010. С. 218.

Фомина Т. А. Самоидентификация студенчества в условиях современной России: дис. ... канд. социол. наук : 22.00.06. Ставрополь, 2007. 156 с.

Шнейдер Л. Б. Профессиональная идентичность: монография. Москва: МОСУ, 2001. 272 с.


Повний текст: PDF (укр.)


Валентина Волошина
ORCID iD 0000-0002-4372-5824
доктор психологічних наук, доцент, кафедра теоретичної та консультативної психології, факультет психології НПУ імені М. П. Драгоманова, вул. Пирогова, 9, 01601 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.2936

АКСІОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ СУЧАСНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ
 
У статті презентовано результати теоретико-емпіричне вивчення специфіки професійної підготовки майбутніх психологів та розкрито сутність аксіологічної моделі цього процесу у закладі вищої освіти. Головною метою професійної підготовки майбутніх фахівців є спрямованість на осмислення соціально-нормативних, особистісних, професійних цінностей та розвиток їх ціннісної самосвідомості загалом. Реалізація цієї мети в межах вищої професійної освіти, зокрема в галузі психологічної підготовки майбутніх фахівців, потребує розробки та впровадження інноваційних психологічних технологій з розвитку в них стійких інтегрованих особистісно-професійних компетентностей. Вибір студентом як спеціальності так і спеціалізації має здійснюватись на основі усвідомлення ціннісності особистісного «Я» як психолога і впевненості у власному бажанні й спроможності надавати психологічну допомогу Іншому. З огляду на зазначене, нами розроблено і впроваджено аксіологічну модель професійної підготовки майбутніх психологів, метою якої є формування в них інтеграла професійної цінності та підвищення якості їх фаховості у відповідності зі структурою цінностей, особистісних якостей та здібностей.
 
Ключові слова: аксіологічна модель;  інтеграл професійної цінності;  майбутній психолог;  професійні цінності;  професійна підготовка;  психотехнології.

Література

Волошина В. В. Психологічні технології підготовки майбутніх психологів. Монографія. Вінниця: ТОВ «Нілан – ЛТД», 2015. 391 с.

Пеша А. В., Коропец О. А. Подходы к оценке эффективности тренингового воздействия в отечественных и зарубежных исследованиях. Психология и Психотехника. 2017. № 3. C. 44–52. doi: 10.7256/2454-0722.2017.3.23746.

Селиванов В. В., Селиванова Л. Н. Модель системы непрерывного психологического образования. Непрерывное образование: XXI век. 2014. Выпуск 1 (5). С. 3–11. doi: 10.15393/j5.art.2014.2242.

Ценностный мир современного человека: Беларусь и ее соседи в международных проектах по изучению ценностей / Д. Г. Ротман и др. Минск: БГУ, 2013. URL: http://elib.bsu.by/handle/123456789/97055 (дата звернення 15.01.2018).

Повний текст: PDF (укр.)


Галина Горбань
ORCID iD 0000-0002-7925-8754
доктор психологічних наук, доцент, професор кафедри психології, Запорізький державний університет, вул. Гоголя, 118, 69095 Запоріжжя, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.3743

ОСОБЛИВОСТІ СПІВПРАЦІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА ТА УЧИТЕЛЯ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ
 
У статті здійснено обґрунтування ролі якісної взаємодії практичного психолога освітнього закладу з вчителем як суб’єктом освітнього простору в умовах оновлення освітньої системи відповідно вимогам часу. Визначено проблемні зони побудови ефективної професійної діяльності вчителя, який є агентом створення розвивального й безпечного освітнього простору закладу освіти та ефективності реформування освіти. Визначено необхідні умови побудови ефективної співпраці психолога і вчителя в контексті професійної педагогічної діяльності як умови якісної освітньої взаємодії з урахуванням умов становлення сучасної дитини.
 
Ключові  слова:  освітній  простір;  професійна  діяльність;  психологічна  культура;  психолог  освітнього  закладу;  самореалізація;  співпраця. 

Література

Гапоненко Л. О. Суб’єктно-рефлексивна модель професійної взаємодії практичного психолога з вчителем. Вісник Одеського національного університету. Психологія. 2012. Т. 17. Вип. 8. С. 38–46. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vonu_psi_2012_17_8_6 (дата звернення: 25.09.2018).

Гапоненко Л. О. Єдність рефлексивного спілкування та діалогу: теорія і практика. Проблеми сучасної психології. 2016. Вип. 33. С. 116–127. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pspl_2016_33_12 (дата звернення: 25.09.2018).

Кокун О.М. Психологія професійного становлення сучасного фахівця: монографія. Київ: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2012. 200 с.

Милёхин А. В. Актуальные проблемы социализации старшеклассников в образовательном учреждении. Психологическая наука и образование. 2011. № 3. С. 122–128.

Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України: наказ МОН України від 22.05.2018 р. № 509. URL: https://imzo.gov.ua/2018/05/25/nakaz-mon-vid-21-05-2018-509-pro-zatverdzhennya-polozhennya-pro-psyholohichnu-sluzhbu-u-systemi-osvity-ukrajiny/ (дата звернення: 25.09.2018).

Руда Г. В. Розвиток готовності практичного психолога до взаємодії з педагогічним колективом школи : дис. … канд. психол. наук : 19.00.07. Київ, 2013. 212 с.

Шамионов P. M. К вопросу об экологической социализации личности. Экопсихологические исследования–2: к 15-летию лаборатории экопсихологии развития: монографический сборник / под ред. В. И. Панова. Москва: УРАО «Психологический институт»; Санкт-Петербург: Нестор-История, 2011. С. 355–361.


Повний текст: PDF (укр.)


Валентина Кутішенко
ORCID iD 0000-0002-5597-705X
кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, бульвар І. Шамо, 18/2 , 02154 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  

Світлана Ставицька 
ORCID iD 0000-0003-0800-0876  
доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри загальної і соціальної психології та психотерапії, факультет психології, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, вул. Саратівська, 20, 04111 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.4453

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РЕЛІГІЙНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ
 
У статті розкрито результати дослідження особливостей індивідуальної релігійності майбутніх психологів. Представлено особливості релігійної самоідентичності та типи релігійної орієнтації майбутніх психологів, їхнє ставлення до вимог традиційної релігії, основ віровчення і релігійної літератури, уявлення досліджуваних про віруючу людину, а також структуру їхньої індивідуальної релігійності. Проаналізовано, встановлені авторами, три релігійні орієнтації майбутніх психологів: 1) традиційна релігійна орієнтація з домінуванням зовнішньої релігійності;2) нетрадиційна релігійність як синтез віри в магічні обряди і окультизм, певні містичні філософські концепції; 3) поєднання традиційної релігійності з нетрадиційною, еклектичність релігійних уявлень.
 
Ключові слова: внутрішня релігійність;  еклектичність релігійних уявлень;  зовнішня релігійність;  індивідуальна релігійність;  релігійна орієнтація.

 Література

Авилова А.Сконструируй себе веру. URL: http://www.ng.ru/society/2012-06-06/4_construkt.html?id_user (дата звернення: 10.01.2018).

Богдановская И. М. Анкета религиозных ориентаций. URL: http://www.psy-research.ru/test/1564031 (дата звернення: 07.02.2018).

Войновская О. А. Психологические особенности личностной религиозности: автореф. дис. … канд. психолог. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології». Одесса, 2007. 27 с.

Жигайло Н. І. Важливість релігійності як невід’ємної складової духовності у формуванні фахівця європейського рівня. Наукові записки. Серія «Психологія і педагогіка». Острог: Острозька академія, 2014. Вип. 27. С. 56–61.

Колодний А. М.Основи релігієзнавства: курс лекцій. Київ – Дрогобич: Коло, 2006. 168 с.

Кузьмин В. П., Степашов Н. С.Уровень и характер религиозности студенческой молодежи в городе Курске (социологический анализ). Innova. 2016. №1 (2). С. 39–43. doi: dx.doi.org 10.21626 / innova /2016.1/10.

Кутішенко В. П. До проблеми духовного розвитку психотерапевта. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія №12 Психологічні науки: 3бірник наукових праць. 2012. № 36 (60). С. 271–275.

Мягков И. Ф., Щербатых Ю. В., Кравцова М. С. Психологический анализ уровня индивидуальной религиозности.Психологический журнал. 1996. Т. 17. № 6. С. 119–122.

Островская Е. А. Религиозная модель общества: социологические аспекты институционализации традиционных религиозных идеологий. Санкт-Петербург: СПбГУ, 2005. 374 с.

Паращевін М. А. Деякі особливості релігійності населення України. URL: http://risu. rg.ua/ua/index/expert_thought/analytic/28465/ (дата звернення: 11.01.2018).

Пивоварова Н. Релігійність як суспільний та особистісний феномен: огляд наукових підходів, дослідницькі проблеми. Стратегія розвитку України: Науковий журнал. 2007. Вип. 1–2. С. 585–596.

Релігієзнавчий словник / за ред. А. Колодного, Б. Лобовика. Київ: Четверта хвиля, 1996. 389 с.

Религиоведение: Учебное пособие и Учебный словарь-минимум по религиоведению / под. ред. И. Н. Яблокова. Москва: Гардарика, 2000. 536 с.

Свідерська Г. М. Релігійність як аспект культури життєвого самовизначення сучасного студентства. Становлення культури життєвого самовизначення сучасної молоді: психологічна теорія і практика. Монографія / За ред. Г. К. Радчук. Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2016. С. 450–475.

Титов Р. С. Концепция индивидуальной религиозности Г. Олпорта: понятие религиозных ориентаций. Культурно-историческаяпсихология. 2013. № 1. С. 2–12.

Уоттлс У., Пауэлл Дж. Искусство быть здоровым. Санкт-Петербург: Питер Пресс, 1997. 128 с.

Яремко О. В. Соціально-психологічні особливості релігійності студентів. Проблеми сучасної психології. Збірник наукових праць КПНУ ім. І. Огієнка, Інституту ім. Г. С. Костюка НАПН України. 2011. Вип. 14. С. 900–910.

Allport G. W., Ross J. M. Personal religious orientation and prejudice. Journal of Personality and Social Psychology. 1967. Vol. 5. № 4. Р. 432–443.

Paul G. The Chronic Dependence of Popular Religiosity upon Dysfunctional Psychosociological Conditions. Evolutionary Psychology. 2009. Vol. 7(3). P. 398–441. doi: http://journals.sagepub.com/doi/abs/10.1177/147470490900700305.


Повний текст: PDF (укр.)

Ольга Дробот 
ORCID iD 0000-0001-5999-7632
доктор психологічних наук, професор кафедри педагогіки та психології професійної освіти, Національний авіаційний університет, пр. Космонавта Комарова, 1, 03065 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

 Ольга Лозова
ORCID iD 0000-0002-3549-195X  
доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри практичної психології Інституту людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, 02154 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.5462

КОГНІТИВНО-ОСОБИСТІСНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАНЬ ДОРОСЛИХ З ПРИВОДУ ЗДОРОВЯ
 
Досліджено когнітивно-особистісні особливості хворих, зокрема, специфіка їх глибинних уявлень про себе і навколишній світ, крізь призму яких сприймаються події і відповідно до яких формується поведінка, пов’язана з параметрами посттравматичного стану. Застосовано методики: Місісіпська шкала (MS, Mississippi Scale, Keane et all., 1988); Шкала ситуативної та особистісної тревожності Спілбергера-Ханина; Шкала базисних переконань (World Assumption Scale, WAS, Janoff-Bulman, 1982); Опитувальник депресивності Бека (Веек Depression Inventory, BDI, Beck & Steer, 1987). Зроблено висновок, що варіативність психологічних наслідків перенесеного захворювання і особливості індивідуального реагування на перенесений стрес найімовірніше зумовлені не стільки ефективністю лікування, скільки когнітивно-особистісними особливостями хворих, їх базисними переконаннями та уявленнями, визначальними процес подолання з травмуючими аспектами захворювання.
 
Ключові слова: базисні переконання;  посттравматичний стресовий синдром;  рак молочної залози.

Література

Лозова О. М., Дробот О. В., Фатєєва М. С. Парадокси потребово-мотиваційної сфери осіб з нервовою орторексією. Врачебное дело. 2017. № 7. С. 104–110.

Пятницкая Е. В. Психология травматического стресса: учебное пособие. Балашов: Николаев, 2007. 140 с.

Чулкова В. А. Психологические исследования личностных реакций на болезнь при раке молочной железы: автореф.… дис. канд. психол. наук. Санкт-Петербург, 1999. 19 c.

Alter C. L., Pelcovitz D., Axelrod A., Goldenberg В., Harris H., Meyers В., et al. Identification of PTSD in cancer survivors. Psychosomatics. 1996. № 7. P. 137–143.

Bryant R. A., Harvey A. G. Initial posttraumatic stress responses following motor vehicle accidents. Journal of Traumatic Stress. 1996. № 9. Р. 223–234. doi: http://dx.doi.org/10.1007/BF02110657.

Carlson E. B., Dalenberg C., Armstrong J., Daniels J. W., Loewenstcin R., Roth D. Multivariative prediction of posttraumatic symptoms in psychiatric inpatients, Joumal of Traumatic Stress. 2001.Vol. 14. № 3. P. 549–567.

Holland J. S. (Ed). Psycho-oncology. New York, Oxford: Oxford University Press, 1998. 808 p.

Hunter J., Leszcz M., McLachlan S. A., Butler L., Epsien M. J., Gao J. et al. Psychological stress response in breast cancer. Paper presented at the Third World Congress of Psycho-Oncology. New York, 1996.

Passik S. D., Grummon K. L. Posttraumatic Stress Disorder. Psychooncology. Jimmie C. Holland (ed.). New York: Oxford University Press, 1998. P. 595–607.

Smith M. Y., Redd W. H., Peyser C., Vogl D. Post-traumatic stress disorder in cancer: a rewiew. Psychooncology. 1999. 8(6). P. 521–537.

Zabora J., Brintzenhofeszoc K., Curbow В., Hooker C, Pianladosi S. The prevalence of psychological distress by cancer site. Baltimore: John Wiley & Sons Ltd., 2001. doi:10.1002/10991611(200101/02)10:1<19::AIDPON501>3.0.CO;2–6


Повний текст: PDF (укр.)

Тетяна Циганчук
ORCID iD 0000–0003–0699–4395
кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології Інституту людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, бул. Ігоря Шамо, 18/2, 02154 Київ,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.6367

РОЛЬ МЕХАНІЗМІВ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАХИСТУ В СТРУКТУРІ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ
 
У статті визначено роль та механізми психологічного захисту в структурі емоційного інтелекту. Розглянуто поняття та складові емоційного інтелекту, їх зв’язок з видами психологічного захисту. Визначено важливість розвитку емоційного інтелекту для професійної діяльності майбутніх психологів. В роботі представлені результати емпіричного дослідження механізмів психологічного захисту у студентів. Проведено кореляційне дослідження складових емоційного інтелекту та видів психологічного захисту. Виявлено, що чим більше розвинуті у особистості механізми психологічного захисту, ти менший рівень розвитку складових емоційного інтелекту.
 
Ключові слова:  емоційний інтелект,  емоція,  проекція;  психологічний захист,  управління емоціями.

Література

Андреева И. Н. Эмоциональный интеллект: исследование феномена. Вопросы психологии. 2006. № 3. С. 78–85.

Кауфхолд Дж. А. Анализ навыков эмоционального интеллекта и области потенциальных проблем учителей начальной школы. Психология обучения. 2006. № 9. С. 17–20.

Опросник Плутчика – Келлермана – Конте «Индекс жизненного стиля» (Life Style Index). URL: http://psytests.org/coping/lsi.html (дата звернення: 4.01.2018).

Циганчук Т. В. Стрес у професійній діяльності. Проблеми сучасної психології. 2015. № 30. С. 656–665.

Циганчук Т. В. Мотиви навчальної діяльності. Освіта та розвиток обдарованої особистості. 2015. № 11. С. 37–41.

Циганчук Т. В. Психологія стресу: навчальний посібник. Київ: Кафедра, 2016. 177 с.

McKenzie K., Whitley R., Weich S. Social capital and mental health. The British Journal of Psychiatry. 2002. № 181 (4). Р. 280–283. doi: 10.1192/bjp.181.4.280.


Повний текст: PDF (укр.)


Павло Карелін
ORCID iD0000-0001-8128-3222
аспірант, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, вул. Андріївська, 15, 04070 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.6877

 ЗАСТОСУВАННЯ СХЕМИ «PERSON-X-ENVIRONMENT»
 
В ЕМПІРИЧНОМУ ДОСЛІДЖЕННІ ПСИХОЛОГІЧНИХ МЕЖ ОСОБИСТОСТІ
 
У статті обґрунтовується доцільність застосування експериментальної схеми PERSON-X-ENVIRONMENT у соціально-психологічних емпіричних дослідженнях функціонування психологічних меж особистості у комунікації. Показано, що психологічні межі є бідетермінованими утвореннями, які зазнають вплив диспозиційних і ситуативних чинників. Розглянуто переваги використання схем PxE у вивченні суб’єкт-об’єктних психічних утворень. На прикладі дослідження особливостей встановлення особистістю власних психологічних меж у різних комунікативних контекстах наведено способи підвищення надійності і валідності експериментальної схеми PxE. Зазначено, що для адекватного вивчення психологічних меж особистості, з огляду на їх природу, у соціально-психологічних емпіричних дослідженнях, в яких фігурують міжособистісні процеси, використання схем PxE видається найбільш релевантним і методологічно коректним.
Ключові слова:  валідність;  експериментальна схема;  психологічні межі особистості;  спілкування. 

Література

Бескова Д. А. Клинико-психологические характеристики внешней и внутренней границ телесности. (На модели соматоформных расстройств): Дис. … кандидата псих. наук: 19.00.04. Москва, 2006. 171 с.

Бурмистрова А. В. Личностные особенности средового поведения, направленного на регуляцию границ бытийного пространства: Дис. … кандидата псих. наук: 19.00.01. Краснодар, 2004. 177 с.

Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента: учебное пособие. Москва: Академия, 2005. 367 с.

Гудвин Дж. Исследование в психологии: методы и планирование. Санкт-Петербург: Питер, 2004. 558 с.

Карелін П. А. Досвід розроблення опитувальника «Конфігурування психологічних меж особистості». Психологічні перспективи. 2017. № 29. С. 92–104.

Кроник А. А., Кроник Е. А. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я: Психология значимых отношений. Москва: Мысль, 1989. 204 с.

Леви Т. С. Методика диагностики психологической границы личности. Вопросы психологии. 2013. № 1. С. 131–146.

Левин К. Динамическая психология: Избранные труды. Москва: Смысл, 2001. 572 с.

Марцинковская Т. Д.Психологические границы: история и современное состояние. Мир психологии. 2008. № 3. С. 55–61.

Нартова-Бочавер С. К. Человек суверенный: психологическое исследование субъекта в его бытии. Санкт-Петербург: Питер, 2008. 400 с.

Росс Л., Нисбетт Р. Человек и ситуация. Уроки социальной психологии. Москва: Аспект Пресс, 1999. 429 с.

Тхостов А. Ш. Психология телесности. Москва: Смысл, 2002. 287 с.

Холодная М. А. Когнитивные стили. О природе индивидуального ума. Санкт-Петербург: Питер, 2004. 384 с.

Чуприкова Н. И. Психология умственного развития: Принцип дифференциации Москва: АО «Столетие», 1997. 480 с.

Шамшикова Е. О. Адаптация зарубежной методики «Границы Я» N. Brown. Мир науки, культуры, образования. 2009. № 4. С. 167–173.

Шамшикова О. В. Волохова В. И. Психометрический анализ и стандартизация зарубежной методики «Психологические границы личности» Э. Хартманна. Мир науки, культуры, образования. 2013. № 5. С. 243–248.

Янчук В. А. Методология и методы психологического исследования в психологии и социальных науках. Минск: АПО, 2011. 376 с.

Adams J. Boundary issues: using boundary intelligence to get the intimacy you want and the independence you need in life, love, and work. New Jersey: Wiley. 2005. 252 p.

Brown N. W. Coping with Infuriating, Mean, Critical People the Destructive Narcissistic Pattern. Westport: Greenwood Publishing Group, 2006. 203 p.

Cook T. D., & Campbell D. T. Quasi-experimental design and analysis issues for field settings. Chicago: Rand-McNally, 1979.

Hartmann E. Boundaries in the mind: A new psychology of personality. New York: Basic Books, 1991.

Katherine A. Boundaries: where you end and I begin. New York: Fireside/Parkside Recovery Book. 1993. 143 p.



Повний текст: PDF (укр.)


Оксана Таран
ORCID iD 0000-0001-5276-8634
кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти Інституту людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, бульвар І. Шамо, 18/2, 02154 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.   

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.7883

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ СТУДЕНТІВ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО РОБОТИ З ДІТЬМИ
 
Автором проаналізовано питання професійної готовності студентів психолого-педагогічних спеціальностей до роботи з дітьми. Підкреслено важливість якісної підготовки здобувачів вищої освіти до продуктивної взаємодії з дітьми в умовах дошкільних, загальноосвітніх, спеціальних та інклюзивних освітніх закладах. Представлено та проінтерпретовано результати опитування студентів щодо їх емоційного ставлення до дітей з типовим розвитком та особливими освітніми потребами, а також про необхідні особистісні компетенції професійної взаємодії з дітьми. Визначено пріоритетні ракурси підготовки конкурентоспроможних фахівців психолого-педагогічної сфери.
 
Ключові слова: діти з особливими освітніми потребами;  емоційне ставлення до дітей;  інклюзивна освіта;  професійні компетенції;  професійно-важливі якості;  фахівці психолого-педагогічної сфери.

Література

Балаховцева Д. Л., Черная Е. В. Образ воспитателя детей дошкольного возраста в представлении студентов. Международный студенческий научный вестник. Сахалинский государственный університет. 2016. № 5 (часть 1) С. 50–51. URL:https://www.eduherald.ru/ru/article/view?id=15287 (дата звернення: 17.12.2017).

Гітун Н. І. Проблема формування у суспільстві позитивного ставлення до осіб з обмеженими фізичними і розумовими можливостями. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. Збірник наукових праць. Университет «Україна». 2015. № 12 (14). С. 10–25. URL:http://ap.uu.edu.ua/contents/14 (дата звернення: 17.12.2017).

Концептуальні засади і методика глибинної психокорекції: підготовки психолога-практика : Навчальний посібник / Т. С. Яценко та ін. Київ: Вища школа, 2008. С. 342.

Рашкевич Ю. М. Болонський процес та нова парадигма вищої школи: монографія. Львів: Видавництво Львівська політехніка, 2014. С. 168.

Кадровый потенциал как основной фактор успешной реализации инклюзивной системы образования / Л. А. Шкутина и др. Вестник Новосибирского государственного педагогического университета. 2017. Том 7, № 1. С. 21–30. doi: 10.15293/2226-3365.1701.02. URL:http://vestnik.nspu.ru/article/2051 (дата звернення: 17.12.2017).

Повний текст: PDF (укр.)


Оксана Краєва 
ORCID iD 0000-0001-9681-9966 
кандидат психологічних наук, доцент кафедри практичної психології Інституту людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, бул. І. Шамо, 18/2, 02154 Київ, Україна,   Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.8489

КРИЗА ІДЕНТИЧНОСТІ ОСІБ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ В ПЕРІОД ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ
 
У запропонованій статті поряд із здійсненням спроби теоретичного обґрунтування аспектів прояву кризи ідентичності осіб підліткового віку, представлено результати емпіричного дослідження психологічних ознак кризи ідентичності та її показників в період суспільної невизначеності. Емпіричні результати кризових аспектів ідентичності наведено за визначальним рівнем самоставлення підлітків та за рівнем суперечностей компонентного складу ідентичності осіб, втілених в їх «Я-образі» на етапі переживання кризи ідентичності. Наведено схему динаміки зміни ідентичності. Підкреслено, що криза ідентичності є втратою власне попередньо набутої форми дитячої ідентичності, за рахунок дезорієнтації підлітка та призведення до системних пошуків нових складових його «Я-образу», за умови узгодження їх із ідентифікаційною матрицею особи.
 
Ключові слова: ідентичність; криза ідентичності;  самоставлення;  суперечності «Я-образу»;  «Я»;  «Я-реальне» - «Я-ідеальне».

Література

Краєва О. А. Проблема кризи ідентичності в період нормативної кризи підліткового віку. Педагогічний процес: теорія і практика. 2016. Вип. 1. С. 46–50.

Прихожан А. М. Диагностика личностного развития детей подросткового возраста. Москва: АНО «ПЭБ», 2007. 56 c.

Романова Е. С., Потемкина О. Ф. Графические методы психологической диагностики. Москва: Дидакт, 1991. 164 c.

Яблонська Т. Теоретико-методологічні основи дослідження розвитку ідентичності дитини в системі сімейних взаємин. Психологія особистості. 2015. № 1 (6). С. 250–260. doi: 10.15330/ps.6.1.250-260.

Erikson E. H. Identity, Youth, and Crisis. New York: W. W. Norton and Co., 1968. Р. 226–341.

Ericson E. H. The problem of ego identity. Stein M. R. at al. (Eds.) Identity and anxiety: Survival of the person in masssociety. Glencoe: The Free Press, 1960. P. 116–154.


Повний текст: PDF (укр.)


Олександр Хлонь 
ORCID iD 0000-0001-9733-8531 
кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології, Київський національний торгово-економічний університет, вул. Кіото, 19, 02156 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.9097

РОЛЬ ЦІННОСТЕЙ У ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ДО ПРАВОСВІДОМОСТІ МОЛОДІ
 
Вивчення ролі основоположних цінностей у процесі формування мотивації до правосвідомості молоді є важливою та актуальною темою. Метою дослідження є розгляд проблематики цінностей у молоді, визначивши, яким чином вони впливають на формування правосвідомості молодого покоління. Правосвідомість як засіб превентивного переконання, який буде сприяти уникненню злочинів лише в силу невідворотності покарання за них, не в повній мірі буде виконувати свою функцію. Внутрішнє переконання виступає тим надійним гарантом правосвідомої поведінки, яка в подальшому обумовить позитивне відношення до правосвідомості у молодої людини. Актуальним на цьому етапі є орієнтація на гармонійне поєднання прагнень молодої людини до формування цінностей як духовних так і інших.
 
Чітка та продумана політика, спрямована на формування та підтримку правильних духовних цінностей, сприятиме успішному формуванню правосвідомості серед молоді. 
 
Ключові слова: молодь;  мотивація;  поведінка;  правосвідомість;   цінності.

Література

Казьмірик С. М. Цінності та їх класифікація в аксіосфері людини. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили. Серія: Педагогіка. 2012. Т. 209. Вип. 197. С. 90–92.

Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Волгоград: Перемена, 2002. 476 с.

Лапин Н. И. Модернизация базовых ценностей россиян. Социс. 1996. № 5. С. 3–23.

Матюшина И. И. Место ценностей в коммуникации (по работам Ю. Хабермаса). Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. 2008. Вип.40. С. 86–93.

Матяж С. В., Березянська А. О. Класифікація цінностей та ціннісних орієнтацій особистості. Наукові праці Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу «КМА». Серія: Соціологія. 2013. Т. 225. Вип. 213. С. 27–30.

Михальцова Л. Ф. Феномен понятия «ценность» и его генезис в психолого-педагогических исследованиях. Педагогическое образование и наука. 2009. № 5. С. 30–37.

Молоканова В. М. Дослідження проектно-орієнтованого розвитку на основі еволюційної теорії цінностей. Управління проектами та розвиток виробництва. 2012. № 2. С. 14–20.

Помиткін Е. О. Формування духовних цінностей старшокласників у діяльності шкільної психологічної служби: дис. ... психол. наук. Київ, 1998. 146 с.

Рубинштейн С. Л. Проблемы общей психологии. Москва: Педагогика, 1986. 376 с.

Скоромна О. І.  Соціальні цінності сучасної студентської молоді. Науковий вісник ЛНУВМБ ім. Ґжицького. 2011. Т. 13. № 3. С. 278–282.

Слабак М. М. Класифікація цінностей у праві (за матеріалами практики Страсбурзького суду). Науковий вісник ЛДУВС. 2014. Вип. 3. С. 21–30.

Сластенин В. А. Гуманистическая парадигма педагогического образования. Магистр. 1995. № 5. С. 3–8.

Шестаковський О. П. Цінності й переконання у крос-національних дослідженнях. Економіка і прогнозування. 2013. № 1. С. 123–149.

Шкіренко О. В. Формування духовних цінностей студента на основі моделі високодуховної особистості майбутнього правознавця. Вісник Академії адвокатури України. 2007. № 3. С. 166–171.

Lovat Т., Dally K., Clement N., Toomey R. Values Pedagogy and Student Achievement Contemporary: Research Evidence. Dordrecht: Springer Netherlands, 2011. 247 p. doi: 10.1007/978-94-007-1563-9.

Roccas S., Sagiv L. (Eds). Values and Behavior: Taking a Cross Culturial Perspective. New York: Springer International Publishing, 2017. 255 р. doi: 10.1007/978-3-319-56352-7.

Schwartz S. H. Beyond individualism-collectivism: New cultural dimensions of values. Individualism and collectivism: Theory, method, and application / U. Kim, H. C. Triandis, C. Kagitcibasi, S.-C. Choi, & G. Yoon (Eds.). Newbury Park, CA: Sage, 1994. Р. 77–119. 


Повний текст: PDF (укр.)


Інна Власенко
ORCID iD 0000-0003-2562-3637
кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, бул. І. Шамо, 18/2, 02154 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.97104

ОВОЛОДІННЯ ПРАКТИЧНИМИ НАВИЧКАМИ У СФЕРІ МЕДІАЦІЇ
 
                                                        В УМОВАХ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ                                                                 
 
У статті наведено основні положення впровадженого навчального курсу «Психологічні практики медіації», спрямованого на розвиток компетентності магістрантів- психологів шляхом формування системи знань про медіацію, природу конфліктів, набуття практичних навичок у їх розв’язанні, організації взаємодії сторін конфлікту. Навчальний курс базується на реалізації діалогу як засобу вирішення проблем у відносинах. Описано способи формування аналітичних, рефлексивних умінь, особистісної конфліктоздатності майбутніх фахівців. Розкрито техніки і прийоми, використані під час впровадження курсу.
 
Ключові слова: конфліктологічна компетентність;  медіація;  навички;  навчальний курс.

Література 

Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. Москва: Мысль, 1991. 299 с.

Буш Р. А. Б., Фолджер Дж. П. Что может медиация. Трансформативный подход к конфликту. Киев: Издатель Захаренко В. А., 2007. 362 с.

Гірник А. М. Основи конфліктології. Київ: Києво-Могилянська академія, 2010. 222 с.

Глазл Ф. Самопомощь в конфликте. Калуга: Духовное познание, 2002.

Горова А., Коваль Р. Базові навички медіації. Київ, 2017. 50 с.

Гришина Н. В. Психология конфликта. Санкт-Петербург: Питер, 2005. 464 с.

Ложкін Г. В., Пов’якель Н. І. Психологія конфлікту: теорія і сучасна практика. Київ: Професіонал, 2006. 416 с.

Медиация – искусство разрешать конфликты. Знакомство с теорией, методом и профессиональными технологиями / Сост. Г. Мета, Г. Похмелкина. Москва: VERTE, 2004. 320 с.

Пель М. Приглашение к медиации: практическое руководство о том, как эффективно предложить разрешение конфликта посредством медиации. Москва: Межрегиональный центр управленческого и политического консультирования, 2009. 400 с.

Похмелкина Г. Ф., Семенов И. Н. Рефлетехнологии медиации в современной зарубежной практической психологии и конфликтологии. Психология. Журнал Высшей школы экономики. 2008. Т. 5, № 1. С. 121–138.

Розенберг М. Язык жизни. Ненасильственное общение. Москва: София, 2009. 170 с.

Рубинштейн С. Л. Человек и мир. Москва: Наука, 1997. 191 с.

Тимчук Л. І., Білик Н. М. Основи медіації в соціальній роботі: Навчально-методичний посібник. Чернівці: Чернівецький національний університет, 2016. 137 с.

Фишер Р., Юри У. Путь к согласию или переговоры без поражения. Москва: Наука, 1990. 158 с.

Хасан Б. И. Конструктивная психология конфликта. Санкт-Петербург: Питер, 2010. 250 с.

Ясиновський І. Г. Проблеми впровадження та проведення медіації в Україні. Актуальні проблеми політики. 2015. Вип. 55. С. 260–267.

Druckman D., Ebner N. Games, Claims, and New Frames: Rethinking the Use of Simulation in Negotiation Education. Negotiation Journal. 2013. Vol. 2. P. 61–92. doi: 10.1111/nejo.12005.


Повний текст: PDF (укр.)


Людмила Никоненко
ORCID iD 0000-0002-6770-0533
молодший науковий співробітник лабораторії психології політико-правових відносин, Інститут соціальної і політичної психології НАПН України, вул. Андріївська, 15, 02000 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.105113

ФАКТОРНА СТРУКТУРА ОТРИМАННЯ СТУДЕНТАМИ ІНФОРМАЦІЇ ПОЛІТИКО-ПРАВОВОГО ЗМІСТУ І ЇХ ДОВІРИ ДО НЕЇ
 
Представлено результати емпіричного дослідження факторних структур використання студентами джерел інформації політико-правового змісту та довіри до них в умовах воєнного конфлікту РФ і України. З’ясовано, що для отримання інформації студенти найчастіше звертаються до джерел з мінімальною соціальною дистанцією (соціальні мережі, тематичні Інтернет-сайти, друзі, знайомі, члени родини). Найрідше користуються інформацією від методистів з виховної роботи, служителів церкви та активістів релігійних громад.
 
Реконструйована шестифакторна модель користування джерелами, яка включає шкали: 1) отримання інформації від головних суб’єктів політико-правової взаємодії; 2) отримання інформації від медіа; 3) отримання інформації від функціонерів ЗВО; 4) отримання інформації від студентів; 5) джерела з мінімальною соціальною дистанцією; 6) отримання інформації від релігійних організацій.
 
Найбільше студенти довіряють членам родини, друзям, знайомим; викладачам; представникам громадянського суспільства. Антилідерами довіри є політики, активісти політичних партій, представники органів влади. Побудована п’ятифакторна модель, яка  включає шкали: 1) довіра до представників освітнього середовища ЗВО; 2) довіра до медіа; 3) довіра до близького оточення; 4) довіра до представників громадянського суспільства; 5) довіра до представників органів влади.
 
Ключові слова: воєнний конфлікт РФ і України;  довіра до інформації;  інформація політико-правового змісту;  студенти.

Література

Гусєв І. М. Психологічні особливості впливу використання медіапрактик на ставлення до інститутів влади. Значимість психології в сучасному суспільстві. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2016. С. 55–59.

Духневич В. М. До розуміння соціально-психологічної сутності політико-правової свідомості. Актуальні проблеми юридичної психології. 2014. С. 269–271.

Жадан І. В. (ред.). Соціальні уявлення молоді: особливості та шляхи формування. Колективна монографія. Київ: Міленіум, 2007. 264 с.

Краснякова А. О. Інтернет-комунікація як чинник становлення політичної суб’єктності особистості. Проблеми політичної психології. 2015. Вип. 2. С. 243–253.

Никоненко Л. Медіапрактики як чинник становлення політико-правової свідомості студентів. Психологічні науки: проблеми і здобутки. 2015. Вип 8. С. 144–168.

Осадько О. Ю. Саногенний потенціал діалогічної позиції особистості в ситуації особистісної значущості стосунків з ідейним опонентом. Київ: КиМу, 2014. С. 88–103.

Позняк С. І. Ресурси громадянськості: соціально-психологічна складова: методичні рекомендації. Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. 136 с.

Сіверс З. Ф., Духневич В. М., Осадько О. Ю. Прикладні аспекти становлення політико-правової свідомості молоді. Кропивницький: Імекс ЛТД, 2017. 178 с.

Шмідт Я. Нова мережа: ознаки, практики і наслідки веб. 2.0. Київ: Центр вільної преси, 2013. 284 с.

Cogan J., Kubow P. Multidimensional citizenship: Educational policy for the 21st Century. Omaha: University of Nebraska, 1997. 60 p.

Coleman J. S. Foundations of social theory. Cambridge, AM: Harvard University Press, 1990. 1024 p.

Fagan J., Tyler T. R. Legal Socialization of Children and Adolescents. Social Justice Research. 2005. Volume 18. Issue 3. P. 217–241. doi: http://dx.doi.org/10.1007/s11211-006-0621-4.

Flanagan C. Young People’s Civic Engagement and Political Development. Handbook of Youth and YoungAdulthood: New Perspectives and Agendas / Furlong A. (ed.). London: Routledge, 2009. P. 293–300.

Renshon S. A. Psychological Needs and Political Behavior: A Theory of Personality and Political Efficacy New York: Free Press, 1974. 300 p. 


Повний текст: PDF (укр.)


Катерина Педько
ORCID iD 0000-0002-9416-8802 
здобувач, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, вул. Андріївська, 15, 02000 Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2018.3.114121

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ НА СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ
 
У статті представлено теоретичний аналіз поняття соціального капіталу та соціальної активності особистості. Соціальний капітал тлумачиться автором як активна форма реалізації соціальних зв’язків, які можуть виступати ресурсом отримання вигоди. В якості компонентів соціального капіталу виділено доступність до ресурсів соціальної мережі актора, соціальну довіру та готовність до взаємодопомоги. Мета статті полягає у виявленні особливостей впливу соціальної активності на соціальний капітал внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО). Особливості впливу соціальної активності на соціальний капітал ВПО аналізуються автором за допомогою порівняння двох вибірок: ВПО (N=100 осіб) та особи, які не змінювали місце проживання (N=100 осіб). Проведений двофакторний дисперсійний аналіз. У результаті дослідження виявлено вплив соціальної автономії на показники ресурсу соціальних інститутів та соціально-професійного ресурсу, а також встановлено вплив соціальної адаптивності на показники емоційного ресурсу ВПО та показники вертикального індивідуалізму, виявлено вплив соціальної активності на показники міжнародного ресурсу ВПО.
 
Ключові слова:  внутрішньо переміщені особи;  ресурс;  соціальна активність;  соціальний капітал.

Література

Балабанова Л. М. Психологічні особливості рефлексії вимушених переселенців. Проблеми екстремальної та кризової психології. 2017. Вип. 22. С. 51–59.

Блинова О. Є. Соціально-психологічні особливості ставлення приймаючої спільноти до вимушених переселенців. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Психологічні науки. 2017. Вип. 3. Т. 2. С. 136–141.

Блозва П. І. Соціальний капітал як психологічний ресурс становлення політичної культури: модель емпіричного дослідження. Наукові студії із соціальної та політичної психології. 2016. Вип. 37 (40). С. 114–125.

Духновский С. В. Диагностика межличностных отношений. Санкт-Петербург: Речь, 2010. 141 с.

Енциклопедія сучасної України. Т. 1. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=43541 (дата звернення: 28.08.2018).

Зінченко О. С. Теоретичні засади дослідження соціально-психологічної адаптації внутрішньо переміщених осіб. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. 2015. № 4 (29). С. 47–53.

Кожем’якіна О. М. Довіра та соціальний капітал: просторова ціннісно-нормативна інтерпретація. Демографія та соціальна економіка. 2016. № 1 (26) С. 118–131. doi: 10.15407/dse2016.01.118.

Коулман Дж. Капитал социальный и человеческий. Общественные науки и современность, 2001. № 3. С. 121–139. URL: http://ecsocman.hse.ru/data/217/076/1232/011kOULMAN.pdf (дата звернення: 03.05.2018).

Ніздрань О. А. Методичні засади дослідження зв’язку психологічного здоров’я і соціального капіталу осіб із низьким економічним статусом. Педагогічний процес: теорія і практика. 2015. № 3–4 (48–49). С. 49–53.

Патнам Р. Творення демократії: Традиції громадської активності в сучасній Італії. Київ: Основи, 2001. 302 с.

Позняк С. І. Семантичні координати соціальної взаємодії у політичній картині світу студентської молоді. Проблеми політичної психології. 2014. Вип. 1 (15). С. 86–95.

Семків І. І. Соціальний капітал як чинник громадянської активності студентської молоді: психологічна модель: дис. … канд. психол. наук: 19.00.11. Львів, 2009. 268 с. 

Татарко А. Н., Лебедева Н.М. Методы этнической и кросс-культурной психологии. Москва: Издательский дом Высшей школы экономики, 2011. 163 с.

Фетискин Н. П., Козлов В. В., Мануйлов Г. М. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп. Москва: Изд-во Института психотерапии, 2002. 339 с.

Фукуяма Ф. Доверие. Социальные добродетели и путь к процветанию. Москва: ООО «Изд-во АСТ»; ЗАО НППП «Ермак», 2004. 730 с.

Повний текст: PDF (укр.)