2017 - №1

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1

ЗМІСТ

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Кочубейник Ольга

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ АНОМІЇ: КОНСТРУЮВАННЯ ОПИТУВАЛЬНИКА

Радчук Галина

ОСВІТНІЙ ДІАЛОГ ЯК ІННОВАЦІЙНА ГУМАНІТАРНА ТЕХНОЛОГІЯ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ У ВНЗ

Редько Сергій

ФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ: УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Адамська Зоряна

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ФАСИЛІТАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА В КОНТЕКСТІ ВИЩОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ




ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ЇЇ САМОРОЗВИТКУ

Плющ Олександр

СУБ’ЄКТ У СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЇ: СИНЕРГЕТИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ

Зелінська Тетяна

АМБІВАЛЕНТНИЙ ШЛЯХ ЖИТТЯ ДРУЖИНИ АЛКОГОЛІКА

Вінник Наталія

МОДЕЛЬ ОСОБИСТОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО ОБДАРОВАНОГО СТАРШОКЛАСНИКА

Макарчук Наталія, Стусь Анна

РОЛЬ ОСОБИСТІСНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У ПРЕВЕНЦІЇ ФРУСТРАЦІЇ В ПРОФЕСІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ


 

ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

 

Рафіков Олександр

СОЦІАЛЬНИЙ ОПТИМІЗМ ЯК ЧИННИК КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ОЦІНКА ЕКСПЕРТІВ

Варягіна Аліна

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСІВ ГРОМАДСЬКОЇ УЧАСТІ

Товстокора Юлія

КОМУНІКАТИВНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ: ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ МІЖ КОМПОНЕНТАМИ

Шапаренко Юлія

СЕМАНТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ АВТО- ТА ГЕТЕРОСТЕРЕОТИПІВ У ЕТНІЧНІЙ САМОСВІДОМОСТІ ЛЕМКІВСЬКОГО НАРОДУ

Склярук Анастасія

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМНОЇ СІМ’Ї З ПОЗИЦІЇ СИСТЕМНОГО ПІДХОДУ


 

ПСИХОЛОГІЯ КОНФЛІКТУ

Петрунько Ольга

ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ НА СТИКУ КОНФЛІКТОЛОГІЇ, ПРАКТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Власенко Інна

ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНІ КОНФЛІКТИ ВЧИТЕЛІВ: МОТИВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Сидорко Ігор

РОЛЬ КЕРІВНИКА В УПРАВЛІННІ КОНФЛІКТАМИ У КОЛЕКТИВІ


 

КОРЕКЦІЙНО-ВІДНОВЛЮВАЛЬНА ТА РОЗВИВАЛЬНА РОБОТА

 

Скрипник Тетяна

ПЕРЕВАГИ КОМАНДНОЇ РОБОТИ В ПРОЦЕСІ СУПРОВОДУ ДИТИНИ З АУТИЗМОМ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Дзюбинська Марія

ВНУТРІШНЯ КАРТИНА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ



Кочубейник Ольга, доктор психологічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник лабораторії психології політико-правових відносин, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, вул. Андріївська, 15, 04070 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.714

ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ АНОМІЇ: КОНСТРУЮВАННЯ ОПИТУВАЛЬНИКА
 
У статті розглядаються основні підходи до вивчення аномії. Показано, що з моменту введення цього поняття Е.Дюркгеймом в соціологічні дослідження, були здійснені численні його ревізії, внаслідок чого його концептуалізація в науковій літературі стала досить розмаїтою. Аномія переважно розкривається через поняття «відчуження», тобто через декріптори, що описують виникнення «прозорої стіни» між окремими людьми (групами) та процесами соціальної регуляції, що відбуваються в суспільстві. Показано, що аномія також може бути описана через втрату почуття солідарності (згуртованості), що, в свою чергу, призводить до руйнування культурних і етичних основ суспільства, втрати моральних цінностей і норм, маргіналізації значної частини суспільства. Зусилля автора спрямовано на пошук психологічного змісту аномії та поведінкових корелятів, опис яких може бути закладений в конструювання особистісного опитувальника. Автор запропонував чотири вимірювання, які можуть виявляти особливості реагування особистості на соціальну аномію.
 
Ключові слова:  безглуздість;  безсилля;  безпорадність;  відчуження;  шкала аномії.

Література
  1. Вимірювання соціальних змін в українському суспільстві [Електронний ресурс]. Соціологічний моніторинг, 2014. – Режим доступу: http://isoc.com.ua/institute/el_library.php
  2. Головаха Е. И. Феномен «аморального большинства» в постсоветском обществе: трансформация массовых представлений о нормах социального поведения в Украине / Е. И. Головаха // Экономические и социальные перемены: мониторинг общественного мнения. – 2002. – № 6. – С. 20-22.
  3. Головаха Е. Постсоветская аномия: особенности выхода из состояния аномической деморализованности в России и Украине [Текст] / Е. Головаха // Общественные науки и современность. – 2008. – № 6. – С. 5-10.
  4. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии /
    Э. Дюркгейм. – Москва : Наука, 1991. – 574 с.
  5. Дюркгейм Э. Самоубийство. Социологический этюд / Э Дюркгейм – СПб. : Союз, 1998. – 496 с.
  6. Кара-Мурза С. Г. Аномия в России: причины и проявления / С. Г. Кара-Мурза. – М.: Научный эксперт, 2013. – 264 с.
  7. Коэн А. К. Исследование проблем социальной дезорганизации и отклоняющегося поведения / А. Коэн // Социология сегодня. Проблемы и перспективы. – М.: Прогресс, 1965. – С. 519-540.
  8. Коэн А. Отклоняющееся поведение и контроль над ним / А. Коэн // Американская социология: Перспективы, проблемы, методы. – М.: Прогресс. 1972. – С. 282-295.
  9. Коэн А. Содержание делинквентной субкультуры / А. Коэн // Социология преступности (Современные буржуазные теории). – М. : Прогресс, 1966. – С. 314-321.
  10. Кривошеев В. В. Особенности аномии в современном российском обществе / В. В. Кривошеев //Социологические исследования. – 2004. – №3. – С. 93-97.
  11. Лыткина Е. И. Операционализация понятия «аномия» в эмпирических исследованиях: аналитический обзор / Е. Лыткина // Социология: 4М. – 2014. – № 38. – С. 165-199.
  12. Лыткина Е. И. От дезориентированных пессимистов до социализированных оптимистов: применение латентного классового анализа для изучения аномии на Украине / Е. И. Лыткина // Вестник общественного мнения. – 2014. – № 3/4. – С. 155-162.
  13. Лыткина Е. И. Социальная структура в трех теориях аномии / Е. Лыткина // Вестник Томского государственного университета. – 2015. – Философия. Социология. Политология. – № 1(29). – С. 176-184.
  14. Мертон Р. К. Социальная структура и аномия / Р. К. Мертон // Социология преступности (Современные буржуазные теории). – М.: Прогресс, 1966. – C. 299-313.
  15. Мертон Р. К. Социальная теория и социальная структура / Р. К. Мертон // Социологические исследования. –1992. – № 2-4. – С. 118-124.
  16. Панина Н. В. Аномия в посткоммунистическом обществе (на материалах исследований в Украине) / Н. В. Панина // Куда идет Россия?.. Социальная трансформация постсоветского пространства. – М.: Аспект-Пресс, 1996. – С. 334-340.
  17. Панфилова А. О. Социальные индикаторы аномии в трансформирующемся российском обществе / А. О. Панфилова // Автореф. дис. … канд. социол. н. … 22.00.04 «Социальная структура, социальные институты и процессы». – Владивосток, 2007. – 16 с.
  18. Рябченко В. І. Аномія в українському соціумі: соціально-філософський аспект проблеми / В. І. Рябченко // Мультиверсум: Філософський альманах. – Вип. 57. – К. : Укр. центр духов. культури, 2006. – С. 78-85.
  19. Сальникова С. А. Специфические феномены постсоветской аномии (Беларусь, Россия, Украина) / С. А. Сальникова // Грані. – 2013. – № 12. – С. 20-26.
  20. Сахань О. М. Соціальна девіантність в українському суспільстві як результат деструктивної політики влади / О. М. Cахань // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – 2014. – Вип. 28. – С. 77-94.
  21. Слотердайк П. Критика цинического разума / Петер Слотердайк. – Екатеринбург: У-Фактория, М. : ACT 2009. – 800 с.
  22. Штомпка П. Культурная травма в посткоммунистическом обществе /
    П. Штомпка // Социологические исследования. – 2001. – № 2. – С. 3-12.
  23. Штомпка П.Социальное изменение как травма / П.Штомпка // Социологические исследования.2001. – № 1. – С. 6-16.
  24. McCloskey H. Schaar J. H. (1965). Psychological Dimensions of Anomy /
    H. McCloskey, J. H. Schaar // American Sociological Review, 30, 1, 14-40.
  25. Seeman M. (1959). On The Meaning of Alienation. American Sociological Review, 24, 6, 783-791.
  26. Srole L. (1965). A Comment on Anomy. American Sociological Review, 30, 5, 757-762.

Повний текст: PDF (укр.)


Радчук Галинадоктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри практичної психології, Тернопільський національний педагогічний Університет імені Володимира Гнатюка, вул. М. Кривоноса, 2, 46027 м. Тернопіль, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.15


ОСВІТНІЙ ДІАЛОГ ЯК ІННОВАЦІЙНА ГУМАНІТАРНА ТЕХНОЛОГІЯ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ У ВНЗ

Стаття присвячена дослідженню сутнісних аспектів діалогу з метою його впровадження в педагогічну практику вищої школи. Обґрунтовується, що освітній діалог може розглядатися як гуманітарна технологія, яка інтегрує культурологічні, аксіологічні, екзистенційні, феноменологічні уявлення про засвоєння знань на ціннісно-смисловому рівні та цілісне професійне становлення особистості в освітньому середовищі вишу. Доводиться, що процес розгортання освітнього діалогу у єдності формального, змістового та ціннісно-смислового рівнів передбачає розвиток діалогічності викладача, діалогічності студента та діалогізації навчального матеріалу. Визначаються умови реалізації освітнього діалогу у вищому навчальному закладі.
Ключові слова:  діалог;  діалогізація навчального змісту;  діалогічність викладача;  діалогічність студента;  освітній діалог.

Література
  1. Белова С. В. Функции ученого диалога в усвоении ценностно-смыслового содержания гуманитарных предметов: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. пед. наук: спец. 13.00.01 «Общая педагогика, история педагогики и образования» / С. В. Белова. – Волгоград, 1995. – 18 с.
  2. Галицких Е.О. Диалог в образовании как способ становления толерантности: Учебно-методическое пособие / Е. О. Галицких. – М.: Академический проект, 2004. – 240 с.
  3. Дьяконов Г. В. Основы диалогического подхода в психологической науке и практике: Монография / Г. В. Дьяконов. – Кировоград: РИО КГПУ им.
    В. Винниченко, 2007. – 847 с.
  4. Козина Л. М. Межкультурный диалог как педагогическое средство воспитания поликультурности / Л. М. Козина // Образование и наука. – 2014. – С. 79-92, DOI: 10.17853/1994-5639-2014-3-79-92.
  5. Профессиональная кухня тренера (из опыта неформального образования в третьем секторе) / [Отв. ред. Е. Карпиевич, В. Величко]. – СПб.: «Невский простор», 2003. – 256 с.
  6. Прутченков А. С. Трудное восхождение к себе. Методические разработки и сценарии занятий социально-психологических тренингов / А. С. Прутченков. – М.: Роспедагенство, 1995. – 140 с.
  7. Савичева Н. Г. Образовательно-воспитательное пространство как синергийная коммуникация / Н. Г. Савичева // Синергетическая парадигма. Синергетика образования. – М.: Прогресс-Традиция, 2007. – С. 557-565.
  8. Сенько Ю. В. Гуманитарные основы педагогического образования: Курс лекций: Учеб. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / Ю. В. Сенько. – М.: Издательский центр «Академия», 2000. – 240 с.
  9. Сериков В. В. Образование и личность. Теория и практика проектирования педагогических систем / В. В. Сериков. – М., 1999. – 272 с.
  10. Шатин Ю. В. Феноменология образования и коммуникативная стратегия обучения / Ю. В. Шатин // Дискурс. – 1996. – № 1. – С. 23-29.
  11. Яценко Т. С. Теорія і практика групової психокорекції: Активне соціально-психологічне навчання: Навчальний посібник / Т. С. Яценко. – Київ: Вища школа, 2004.– 679 с.

Повний текст: PDF (укр.)


Редько Сергійкандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри управління, Київський університет імені Бориса Грінченка, вул. Бульварно-Кудрявська, 18/2, 04053, м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.22


ФОРМУВАННЯ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ: УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ

Статтю присвячено проблемі формування корпоративної культури загальноосвітнього навчального закладу як чинника успішності його діяльності. Автор аналізує складові корпоративної культури загальноосвітнього навчального закладу, особливості їх формування та роль керівника освітньої організації у цьому процесі. Автор наголошує, що ключовим етапом у формуванні корпоративної культури є визначення місії, візії та базових цінностей, що повинні конкретизуватися у концепції розвитку загальноосвітнього навчального закладу.

Ключові слова:  візія;  корпоративна культура;  керівник навчального закладу;  місія;  цінності.

Література
  1. Базелюк В. Г. Шляхи формування організаційної культури ЗНЗ. [Електронний ресурс] / В. Г. Базелюк. – Режим доступу: http//tme.umo.edu.ua/docs/3/10bazocs.pdf
  2. Галицька М. М. «Культура» та «Освіта»: взаємозумовленість понять /
    М. М. Галицька // Педагогічний процес: теорія і практика. – 2013. – Вип. 4. – С. 28-33.
  3. Гнезділова К. Корпоративна культура викладача вищої школи: теоретичні і методичні засади формування : монографія / К. Гнезділова; Черкас. нац. ун-т ім.
    Б. Хмельницького. – Черкаси : Чабаненко, 2013. – 384 c.
  4. Ковальчук О. С. Теоретичний аналіз феномену культура освіти /
    О. С. Ковальчук // Актуальні проблеми психології: зб. наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України / [ред. кол.: С. Д. Максименко (гол. ред.) та ін.]. – К.: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2014. – Т. І: Організаційна психологія. Економічна психологія. Соціальна психологія / за ред. С. Д. Максименка, Л. М. Карамушки. – К.: Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України, 2014. – Вип. 41. – 216 с.
  5. Мисюк С. Б. Формування стилю корпоративної культури загальноосвітнього навчального закладу [Електронний ресурс] / С. Б Мисюк. – Режим доступу: http://journal.osnova.com.ua/download/29-123-40646.pdf
  6. Пайгусов О. Як сформулювати місію школи [Електронний ресурс] / О. Пайгусов. – Режим доступу: http://osvita.ua/school/method/1318/
  7. Прищак М. Д. Етика і психологія ділових відносин [Електронний ресурс]. / М. Д. Прищак, О. Й. Лесько. – Режим доступу: http://posibnyky.vntu.edu.ua/etika/p3.html
  8. Свистун В. І. Організаційна культура педагогічного колективу професійно-технічного навчального закладу як педагогічна проблема / В. І. Свистун,
    Т. П. Поліщук // Проблеми освіти. – Вінниця-К., 2015. – № 82. – С. 224-230.
  9. Співак В. А. Організаційна культура / В. А. Співак. – СПб.: Нева, 2004. – 224 с.
  10. Терещенко А. О. Моделювання процесу формування організаційної культури майбутнього вчителя початкових класів / А. О. Терещенко // Педагогічна освіта. Scientific Journal «ScienceRise». – 2015. – Том 12. № 5/17(2015). – с. 19-20, DOI: http://dx.doi.org/10.15587/2313-8416.2015.56850.
  11. Шаполова В. В. Роль корпоративної культури у підвищенні якості підготовки студентів-менеджерів вищого технічного навчального закладу /
    В. В. Шаполова // Теорія і практика управління соціальними системами. – 2011. – № 4. – C. 101-106.

Повний текст: PDF (укр.)


Адамська Зорянакандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології, Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, вул. Максима Кривоноса, 2, 46027 м. Тернопіль, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.28


ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ФАСИЛІТАТИВНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА В КОНТЕКСТІ ВИЩОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Стаття присвячена висвітленню теоретико-методологічних засад розвитку фасилітативних здібностей майбутніх психологів. Обґрунтовано актуальність професійної підготовки майбутнього психолога, зорієнтованого на основні ідеї гуманістичної парадигми; необхідність створення сприятливих умов для розвитку його фасилітативних здібностей. Проаналізовано основні підходи до визначення фасилітативних здібностей психолога у вітчизняній і зарубіжній психології. Визначено, що розвиток фасилітативних здібностей майбутнього психолога можливий за умови створення фасилітативного середовища, в якому самоконструювання і професійно-особистісне становлення студента здійснюється завдяки саморозвитку і самовдосконаленню викладача-фасилітатора.
Ключові слова:  гуманістична парадигма освіти;  здатність до фасилітації;  фасилітація;  фасилітатор;  фасилітативні здібності;  фасилітативне середовище.

Література
  1. Берулава Г. А. Методологические основы деятельности практического психолога: Учеб. пос. / Г. А. Берулава. – М.: Высшая школа, 2003. – 64 с.
  2. Братченко С. Л. Экзистенциальная психология глубинного общения /
    С. Л. Братченко. – М: Смысл, 2001. – 197 с.
  3. Гуцало Е. У. Тьюторські заняття з психології як практична гуманізація освіти [Електронний ресурс] / Е. У. Гуцало. – Режим доступу: http://conf.vntu.edu.ua/humed/2006/txt/06geupgo.php
  4. Казанжи М. Й. Психологічні особливості фасилятивності як властивості особистості: Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.01 / М. Й. Казанжи; Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К.Д.Ушинського. – О., 2006. – 20 c.
  5. Кондрашихіна О. О. Формування здатності до фасилітаційних впливів у майбутніх практичних психологів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук: спец.: 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» /
    О. О. Кондрашихіна. – Київ, 2004. – 19 с.
  6. Лушин П. В. Личностные изменения как процесс: теория и практика /
    П. В. Лушин. – Одесса: Аспект, 2005. – 334 с.
  7. Радчук Г. К. Аксіопсихологія вищої школи: монографія / Галина Кіндратівна Радчук. – [ 2-ге вид., розш. і доп.]. – Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2014. – 380 с.
  8. Роджерс К. Клиентоцентрированный / человекоцентрированный подход в психотерапии / К. Роджерс // Вопросы психологии. – 2001. – №2. – С. 48-58.
  9. Роджерс К. Свобода учиться / К.Роджерс, Д. Фрейберг. – М.: Смысл, 2002. – 527 с.
  10. Савчин М. Здатності особистості: монрографія / Мирослав Савчин. – К.: ВЦ «Академія», 2016. – 288 с.
  11. Thorne B. Carl Rogers / Brian Thorne & Pete Sanders. – SAGE Publications Ltd, 2013, DOI: http://dx.doi.org/10.4135/9781446289051.n5

Повний текст: PDF (укр.)


Плющ Олександркандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, Інститут соціальної і політичної психології НАПН України, вул. Андріївська, 15, 04070 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.34


СУБЄКТ У СУЧАСНІЙ ПСИХОЛОГІЇ: СИНЕРГЕТИЧНА МЕТОДОЛОГІЯ АНАЛІЗУ

Показано, що синергетичне осмислення природи субєкта призводить до його аналізу як автономної цілісності, частини соціальних просторів, інструменту самоорганізації тексту життєдіяльності. Розуміння суб’єкта, який функціонує в світі, може бути досягнуто через одночасний аналіз внутрішньої організації суб'єкта, контексту його функціонування, використовуваного суб'єктом дискурсу. Подібність організації цих компонентів, дозволяє досліднику на основі вивчення окремих фрагментів життєдіяльності суб’єкта реконструювати цілісну його модель.

Ключові слова:  контекст; методологія;  пізнання; самоорганізація;  синергетика;  субєкт.

Література
  1. Аршинов В. И. Синергетика как феномен постнеклассической науки / В. И. Аршинов. – М. : ИФ РАН, 1999. – 203 с.
  2. Аршинов В. И. Синергетика конвергирует со сложностью / В. И. Аршинов. // Вопросы философии. – № 4. – 2011. – С. 73-84.
  3. Баранцев Р. Г. Синергетика в современном естествознании / Р. Г. Баранцев. – М. : Эдиториал УРСС, 2003. – 144 с.
  4. Буданов В. Г. Синергетическая методология / В. Г. Буданов // Вопросы философии. – 2006. – № 5. – С. 79-94.
  5. Веракса Н. Е.  Методологические основы психологии / Н. Е. Веракса. – М. : Академия, 2008. – 240 с.
  6. Деррида Ж. Поля философии / Ж. Деррида. – М.: Академический проект, 2012. – 376 с.
  7. Дридзе Т. М. Социальная коммуникация как текстовая деятельность в семиосоциопсихологии / Т. М. Дридзе // Общественные науки и современность. – 1996. – № 3. – С. 145-152.
  8. Квале С. Исследовательское интервью / С. Квале. –  М.: Смысл, 2003. –  301 с.
  9. Корнилова Т. В., Смирнов С. Д. Методологические основы психологии / Т. В. Корнилова, С. Д. Смирнов. – СПб. : Питер, 2006. – 320 с.
  10. Мазилов В. А. Методология психологической науки / В. А. Мазилов – Ярославль: МАПН, 2003. – 198 с.
  11. Основи соціальної психології / О. А. Донченко, М. М. Слюсаревський, В. О. Татенко [та ін.]; за ред. М. М. Слюсаревського. – К.: Міленіум, 2008. – 495 с.
  12. Рубцов В. В. Культурно-историческая научная школа: проблемы, которые поставил Л.С. Выготский / В. В. Рубцов. // Культурно-историческая психология. – 2016. – Том 12. – № 3. – С. 4–14, DOI:10.17759/chp.2016120301.
  13. Степин В. С. Теоретическое знание / В. С. Степин. – М.: Прогресс-Традиция, 2000. – 744 с.
  14. Титаренко Т. М. Испытание кризисом. Одиссея преодоления / Т. М. Титаренко. – М.: Когито-центр, 2010. – 304 с.
  15. Фуко М. Воля к истине: по ту сторону знания, власти и сексуальности. Работы разных лет / М. Фуко. – М.: Касталь, 1996. – 448 с.
  16. Юревич А. В. Социальная релевантность и социальная ниша психологии / А. В. Юревич // Психологический журнал. – 2006. – № 4. – С. 5-14.
  17. Ярославцева Е. И. Человек в перспективе сетевой парадигмы (опыт синергетического подхода) / Е. И. Ярославцева. – М.: «Динтер», 2007. – 235 с.

Повний текст: PDF (укр.)


Зелінська Тетянадоктор психологічних наук, професор кафедри загальної і соціальної психології та психотерапії, НПУ імені М. П. Драгоманова, вул. Пирогова, 9, 02000 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.39


АМБІВАЛЕНТНИЙ ШЛЯХ ЖИТТЯ ДРУЖИНИ АЛКОГОЛІКА

Автором проаналізовано амбівалентний шлях становлення дружини алкоголіка в межах авторської особистісно-інтегративної концепції амбівалентності особистості. Автор розглядає спосіб життя дружини алкоголіка через феномени співзалежності та деструктивності подружніх амбівалентних стосунків, цикли самотворення і самознищення особистості дружини алкоголіка. Обґрунтовано стадії становлення амбівалентності дружини алкоголіка та напрямки узгодження, гармонії інтенсивної амбівалентності особистості цієї жінки.

Ключові слова:  амбівалентність особистості;  висока амбівалентність стосунків подружжя;  персоналізація дружини алкоголіка;  співзалежність дружини алкоголіка;  спосіб життя дружиниалкоголіка;  стадії становлення амбівалентності дружини алкоголіка;  ускладнений алкоголізмом шлюб;  цикли самотворення і самознищення дружини алкоголіка.

Література
  1. Денисенко І. Д. Моделювання поведінки особистості в сучасних соціокультурних контекстах: методологічні засади та перспективи / І. Д. Денисенко // Науковий вісник. Серія «Філософія». – Харків: ХНПУ, 2015. – Вип.45 (частина І). – С. 205 - 214, DOI 10.5281/zenodo.22419.
  2. Зелінська Т. М. Амбівалентність особистості: теорія, діагностика і психокорекція : навч. посіб. / Т. М. Зелінська. – К.: Каравела, 2010. – 256 с.
  3. Asher R. Women with alcoholic husbands: ambivalence and the trap of codependency / Ramona Asher Chapel Hill: University of North Carolina Press, 1992. – 240 p.

Повний текст: 
PDF (укр.)


Вінник Наталіякандидат психологічних наук, старший науковий співробітник, старший викладач кафедри загальної, вікової та педагогічної психології, Інститут людини Київського університету імені Бориса Грінченка, пр-т П. Тичини 17, 02152 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.45


МОДЕЛЬ ОСОБИСТОСТІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО ОБДАРОВАНОГО СТАРШОКЛАСНИКА

В статті запропоновано теоретичну модель особистості інтелектуально обдарованого старшокласника. Обґрунтовано компоненти даної моделі. Теоретична модель включає особистісну зрілість та інтелектуальні досягнення. Особистісна зрілість спирається на структуру особистості та має такі компоненти: комунікативний, мотиваційний, характерологічний, рефлексивний, досвідний, емоційний інтелект, психофізіологічний, які в свою чергу, складаються з основних індивідуально-психологічних якостей особистості інтелектуально обдарованого старшокласника. Означено психологічні особливості старших підлітків.Сензитивним періодом для особистісного розвитку, на думку автора, являється старший підлітковий вік (15-17 років), коли відбувається перетворення особистості підлітка на зрілу особистість.Зріла особистість спирається на комунікативну мотивацію, мотивацію досягнення успіху, рефлексію, навики розуміння та управління емоціями, інтелект, досвід для морального самоконтролю і соціальних взаємодій.

Ключові слова:  вікові особливості старшокласників;  інтелектуальна обдарованість;  особистісна зрілість;  розвиток особистості;  структура особистості.

Література
  1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. Альбуханова-Славская. – М.: Мысль, 1991. – 299 с.
  2. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания: Избр. психол. труды / Б. Ананьев. – М.: Воронеж, 1996. – 384 с.
  3. Динаміка розвитку інтелектуальних здібностей обдарованої особистості у підлітковому віці / Буров О. Ю., Рибалка В. В., Вінник Н. Д. та ін.; За ред. О. Ю. Бурова. – К. : Тов «Інформаційні системи», 2012. – 258 с.
  4. Лейтес Н. С. Возрастная одаренность школьников: учебное пособие /
    Н. С. Лейтес. – Москва: Академия, 2001. – 320 с.
  5. Овсянецька Л. П. До питання про психологічні критерії зрілої особистості / Л. П. Овсянецька // Актуальні проблеми психології. − Київ: Інститут психології
    Г. С. Костюка АПН України, 2001, Том 1. Ч. 2. − С. 105-110.
  6. Платонов К. К.Структура и развитие личности / К. К. Платонов. – М.: Наука, 1986. – 256 с.
  7. Тест-опросник личностной зрелости Ю. З. Гильбуха [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://hrm21.ru/rus/tests/?action=show&id=32963
  8. Штепа О. С. Особистісна зрілість: Модель. Опитувальник. Тренінг: Монографія / О. С. Штепа. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – Іл.; 210 с.
 
Повний текст: PDF (укр.)


Макарчук Наталіядоктор психологічних наук, професор кафедри загальної, вікової та педагогічної психології, Київський університет імені Бориса Грінченка, пр-т П. Тичини 17, 02152 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Стусь Анна, магістр 6 курсу спеціальності «Психологія», Київський університет імені Бориса Грінченка, пр-т П. Тичини 17, 02152 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.50


РОЛЬ ОСОБИСТІСНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ У ПРЕВЕНЦІЇ ФРУСТРАЦІЇ В ПРОФЕСІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ

У статті представлено результати дослідження проблеми превенції фрустрації засобами особистісної саморегуляції. Описано зміст особистісної саморегуляції та окреслено специфіку взаємообумовленості цих феноменів в структурі мисленнєвої діяльнісної активності суб’єкта. Встановлено, що фрустрація є полімодальне та багатовимірне поняття, що функціонує в розрізі співвідношення внутрішньої та зовнішньої реальності і впливає на загальну оцінку особистістю власного благополуччя та збереження психічного здоров’я.
 
Ключові слова:  особистісна саморегуляція;  превенція;  професійна діяльність;  професійне середовище;  психічні стани;  фрустрація.

Література
1. Макарчук Н. О. Особистісні детермінанти подолання конфліктності в юнацькому віці: навч. метод. посіб. / Н. О. Макарчук, Н. І. Пов’якель; НПУ імені
М. П. Драгоманова. – К.: «Автореферат», 2006. – 105 с.
2. Макарчук Н. О. Особистісна детермінація та психотехнології позитивної трансформації конфліктності студентів майбутніх психологів / Н. О. Макарчук,
Н. І. Пов’якель // Практична психологія в системі вищої освіти: теорія, результати досліджень, технології: монографія / за ред. проф. Н. І. Пов’якель; Кафедра практичної психології та психотерапії. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – С. 300-313.
3. Макарчук Н. О. Особистісна саморегуляція підлітків з порушенням розумового розвитку: монографія / Н. О. Макарчук. –  К. : Фенікс, 2014. – 448 с.
4. Makarchuk N. A. The specificity of personal self-regulation functioning in adolescents with intellectual disabilities in various types of personality organisation /
N. A. Makarchuk // Innovations in education: Monograph / ed. by M. Kolodziejczyk. – Viena: «East West» Association for Advances Studies and Higher Education GmbH, 2014 – P. 105-122.
5. Makarchuk N. A. The specificity of attention functioning as psychic means of personal self-regulation in adolescents with intellectual disabilities / N. A. Makarchuk // International scientific-practical conference «Innovations in science, technology and the integration of knowledge». – London: Berforts Information Press Ltd, 2014. – P. 177-190.


Повний текст: PDF (укр.)


Рафіков Олександраспірант кафедри практичної психології, Інститут людини Київського університету іменні Бориса Грічнека, пр-т П. Тичини 17, 02152 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.57


СОЦІАЛЬНИЙ ОПТИМІЗМ ЯК ЧИННИК КОНКУРЕНТОЗДАТНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ: ОЦІНКА ЕКСПЕРТІВ

У статті автор розмірковує про роль соціального оптимізму як необхідного нового чинника організаційної культури, що гарантує системну єдність сучасної організації та її конкурентоздатність у стосунках з іншими суб’єктами соціальної взаємодії. Представлено результати емпіричного дослідження соціального оптимізму та його ролі в суспільному житті з погляду вітчизняної експертної спільноти. Показано розмаїття визначень соціального оптимізму експертами. Проаналізовано набір змістових категорій, крізь які експерти визначають соціальний оптимізм – система знань, спосіб світосприйняття, віра, позитивні очуківання, ставлення, механізм, копінг-стратегія тощо. Класифіковано та проаналізовано чинники соціального оптимізму, репрезентовані в дискурсі вітчизняної експертної спільноти. Означено роль соціального оптимізму в покращенні організаційного клімату й посиленні організаційної культури сучасної організації та напрями його формування.

Ключові слова:  експертна оцінка;  конкурентоздатність організації;  організаційне середовище;  соціальний оптимізм;  чинники соціального оптимізму.

Література
  1. Інформаційний вплив: теорія і практика прогнозування: Монографія / за ред. П. Д. Фролова; національна акад. пед. наук. України, ін.-т соц. та політ. психології. – К: Міленіум, 2011 – 304с.
  2. Петрунько O. В. Соціальний оптимізм як психологічний механізм ціннісної взаємодії з референтним оточенням / О. В. Петрунько, О. Р. Рафіков // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. Т. VІ: Психологія обдарованості. – Випуск 12. – Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2016. – С. 169-178.
  3. Соціальна експертиза в Україні: методологія, методика, досвід впровадження / за ред. Ю. І. Саєнка. – К.:Ін-т соціології НАНУ, 2000. – 194 с.
  4. Smith T., Ruiz J., Cundiff J. and oth. (2013). Optimism and pessimism in social context: An interpersonal perspective on resilience and risk. Journal of Research in Personality, 553-562, DOI: 10.1016/j.jrp.2013.04.006.
  5. Seligman M. E. P., Schulman P.(1986). Explanatory style as predictor of productivity and quitting among life insurance sales agents. Journal of Personality and Social Psychology, V. 50, 832-838.

Повний текст: PDF (укр.)


Варягіна Аліназдобувач, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, вул. Андріївська, 15, 04070 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.63


ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЦЕСІВ ГРОМАДСЬКОЇ УЧАСТІ

У статті наголошується на тенденції зростання громадської участі в сучасних соціально-політичних умовах розвитку країни. Автор проводить порівняльний аналіз наявних підходів до оцінки ефективності процесів громадської участі, надає індикатори та критерії оцінки. Особлива увага приділяється актуальній необхідності пошуку нових методів оцінки успіху громадської участі у контексті більш ширшого розуміння цього феномену (вертикальний та горизонтальний вектор громадської участі), з урахуванням новітніх форм участі громадськості, які реалізуються за допомогою інтернет-технологій.

Ключові слова:  громадська онлайн-участь;  громадська участь;  ефективність участі;  критерії ефективності.

Література
  1. Варягіна А. А. Проблеми інтерпретації феномену громадської участі /
    А. А. Варягіна // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української држави: зб. наук. Праць / Асоціація політичних психологів України, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України; за заг. ред.
    М. М. Слюсаревського; упоряд. Л. А. Найдьонова, Л. Г. Чорна. – К.: Толком, 2013. – Вип.14. – С. 46-55. 
  2. Волосевич І.  Україна: підсумки Революції Гідності. Як змінилася країна і народ [Електронний ресурс] / І. Волосевич // Аналітична платформа VoxUkraine, 2016. – Режим доступу: https://voxukraine.org/2016/08/31/pre-and-post-war-ukraine-ua/#_ftn6
  3. Національно-патріотичне виховання – державний пріоритет національної безпеки. Щорічна доповідь Президенту України, Верховній Раді України про становище молоді в Україні (за підсумками 2014 року) / Держ. ін-т сімейної та молодіжної політики / редкол.: І. О. Жданов, гол. ред. колег., І. І. Бєляєва,
    С. В. Митрофанський та ін. – К., 2015. – 200 с.
  4. Національно репрезентативне опитування «Демократичні ініціативи», N=2040 / Фонд «Демократичні ініціативи» та Київський міжнародний інститут соціології (жовтень 2015 року). – К., 2015.
  5. Національно репрезентативне опитування «Благодійність та волонтерство в Україні», N=2009 / Фонд «Демократичні ініціативи» та Соціологічна служба Центра Разумкова. – К., 2015.
  6. Посібник з питань партисипативної демократії (демократії участі) на місцевому рівні / за ред. В. В. Толкованова. – К.: Крамар, 2011. – 199 с.
  7. Assessing the Effectiveness of Project-Based Public Involvement Processes: A Self-Assessment Tool for Practitioners. The Transportation Research Board Committee on Public Involvement in Transportation. January 1999. Washington DC. 13 р.
  8. Gibson R.K., Lusoli W., Ward S. Online Participation in the UK: Testing a ‘Contextualised’ Model of Internet Effects. Political Studies Association, 7. Oxford:  Blackwell Publishing Ltd., 2005, 561 – 583.
  9. Gramberger M. Citizens as Partners: Handbook on information consultation and public participation in policy-making. OECD Publications, Paris, 112 p.
  10. Granovetter M. The strength of Weak Ties  // American Journal of Sociology. – 1973. V 78. – №6. – Р.1360-1380, DOI:10.2307/202051.
  11. Making a Difference: A guide to evaluating public participation in central government // D. Warburton, R. Wilson, E. Rainbow. Involve. – London, 43 p.
  12. Parés M., March H. Guide to Evaluating Participatory Processes. Government of Catalonia Department of Governance and Institutional Relations Innovation and Democratic Quality Programme. Barcelona, June 2013, 40 р.
  13. Silber K., Kuhn F. Political action on the internet – the German case. ECPR Joint Sessions of Workshops. Upsala, 2004.
  14. The shape of civil society to come: report from the Inquiry into the Future of Civil Society in the UK and Ireland. – London: Carnegie UK Trust, 2007.

Повний текст: PDF (укр.)


Товстокора Юліяаспірант, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України, вул. Андріївська, 15, 04070 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.69


КОМУНІКАТИВНА ПОВЕДІНКА ОСОБИСТОСТІ: ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ МІЖ КОМПОНЕНТАМИ

У статті представлено результати емпіричного дослідження особливостей взаємозв’язків між компонентами комунікативної поведінки студентської молоді. Описано компоненти комунікативної поведінки особистості: комунікативну толерантність, комунікативну соціальну компетентність та соціально-перцептивну компетентність. Обґрунтовано процедуру та статистичні методи, що були використанні для вивчення взаємозв’язків між компонентами комунікативної поведінки. Наводяться результати кореляційного аналізу, який засвідчив, що є значущі зв’язки між показниками комунікативної толерантності, комунікативної соціальної компетентності та соціально-перцептивної компетентності у студентів різних курсів. Визначено, що комунікативна поведінка особистості відбудовуються завдяки різним системам взаємозв’язку між її компонентами, які залежать від особливостей освітнього середовища (року навчання у ВНЗ).

Ключові слова:  взаємопізнання;  взаєморозуміння;  комунікативна поведінка;  комунікативна соціальна компетентність;  комунікативна толерантність;  соціальна адаптація;  соціально-перцептивна компетентність.

Література
  1. Бойко В. В. Коммуникативная толерантность: методическое пособие / В. В. Бойко. – СПб.: МАПО, 1998. – 23 с.
  2. Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других / В. В. Бойко. – М.: Филинъ, 1996. – 472 с.
  3. Железовская Г. И. Креативное коммуникативное поведение как средство творческой самореализации личности обучающегося / Г. И. Железовская, М. В. Абрамова, Е. Н. Гудкова // Образование и наука. Известия Уральского отделения РАО: журн. теорет. и приклад. исследований. – 2015. – Выпуск 4. – С. 79-87, DOI:10.17853/1994-5639-2015-4-79-88.
  4. Иванова И. А. Сущность и структура социально-перцептивных способностей / И. А. Иванова // Вестник СевКавГТУ «Гуманитарные науки». – 2004. – Выпуск 1. – С. 25-37.
  5. Лекторский В. А. О толерантности, плюрализме и критицизме / В. А. Лекторский // Вопросы философии. – 1997. – Выпуск 11. – С. 44-58.
  6. Товстокора Ю. В. Дослідження комунікативної толерантності молоді до соціальних груп які дискримінуються у суспільстві / Ю. В. Товстокора // Тенденції розвитку психології та педагогіки: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, Україна, 4-5 листопада 2016 року). – К. : ГО «Київська наукова організація педагогіки та психології», 2016. – Випуск 4. – С. 79-81.
  7. Фетискин Н. П. Социально-психологическая диагностика развития личности и малых групп / Н. П. Фетискин, В. В. Козлов, Г. М. Мануйлов – М.: Изд-во Института Психотерапии, 2002. – 490 с.
  8. Martynova E. M. (2004). Culture of communicative behavior in interpersonal communication. Vedecko vydavatelske centrum Sociosfera-CZ s.r.o., № 60, 59-60.
 
Повний текст: PDF (укр.)


Шапаренко Юліяаспірант, кафедра практичної психології, Інститут людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, пр-т П. Тичини 17, 02152 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.75


СЕМАНТИЧНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ АВТО- ТА ГЕТЕРОСТЕРЕОТИПІВ У ЕТНІЧНІЙ САМОСВІДОМОСТІ ЛЕМКІВСЬКОГО НАРОДУ

Стаття присвячена аналізу змістових особливостей авто- та гетеростереотипів лемківського народу. Визначено, що дослідження психосемантики цих понять доцільно розглядати у контексті етнічної самосвідомості. Обґрунтовано доцільність методологічних засад дослідження на основі emic-підходу, метою якого є глибинне вивчення специфіки однієї етнічної групи. Встановлено, що загалом етнічні стереотипи лемків мають позитивне емоційне забарвлення, пов’язане із узгодженістю образів «ми», та «вони» у структурі етнічної самосвідомості. Виявлено певні протиставлення між авто- та гетеростереотипом, що стосуються таких параметрів як етнічність – мужність, та гордість – самобутність. Проведене дослідження засвідчило наявність дружнього ставлення до інших народів у етнічній самосвідомості лемківського етносу, з одночасним усвідомленням диференціацій між представниками різних етнічних груп.

Ключові слова:  автостереотип;  гетеростереотип;  етнічна самосвідомість;  етностереотип;  лемки;  психосемантика;  семантичний диференціал.

Література
  1. Горбаль М. Ю. Різдвяна обрядовість Лемківщини: семантика, типологія, етнічний контекст: монографія / М. Ю. Горбаль. – Львів: Папуга, 2011. – 199 с.
  2. Грицук О. В. Психосемантичні дослідження структур значень у індивідуальній свідомості / О. В. Грицук, А. Сударікова // Вісник Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Психологія. – 2013. – №46 (1). – С. 49-55.
  3. Дмитрук Л. І. Семантичні особливості лемківського костюма в контексті міжкультурної комунікації / Л. І. Дмитрук. – Міжнародний вісник. Культурологія. Філологія. Музикознавство. Культурологія. – 2014. – №2 (3). – С. 113-117.
  4. Дробот О. В. Організація і методи психосемантичного дослідження управлінської свідомості / О. В. Дробот // Вісник Одеського національного університету. Психологія. – 2012. – Т. 17, №8. – С. 75-82.
  5. Кононов І. Ф. Регіональні авто- та гетеростереотипи Донбасу і Галичини: їх значення в проектах націєбудівництва в Україні / І. Ф. Кононов // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – 2014. – №20. – С. 133-142.
  6. Курись Л. І. Семантика лемківського костюму в контексті діалогу культур / Л. І. Курись. – Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Культурологія. – 2014. – №15 (2). – С. 222-228.
  7. Лозова О. М. Психосемантика етнічної свідомості / О. М. Лозова. – Київ: Освіта України, 2007. – 402 с.
  8. Ляшук Н. В. Автостереотипи українців у сприйнятті волинян : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філ. наук : спец. 10.02.01 / Ляшук Н. В. – Луцьк, 2012. – 20 с.
  9. Пелін О. В. Визначальні риси гетеростереотипів національних меншин Закарпаття / О. В. Пелін // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. – 2014. – №64. – С. 6-13.
  10. Савелюк Н. М. Психосемантичні аспекти дослідження свідомості особистості / Н. М. Савелюк. // Наукові записки Національного університету «Острозька академія». – 2010. – №14. – С. 260-268.
  11. Сілецький Ю. Р. Етнічні гетеростереотипи в традиційному світогляді українців : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук : спец. 07.00.05 / Сілецький Ю. Р. – Л., 2009. – 17 с.
  12. Стефаненко Т. Г. Этнопсихология. / Т. Г. Стефаненко. – М.: Институт психологии РАН, «Академический проект», 1999. – 320 с.
  13. Угода між Урядом Української Радянської Соціалістичної Республіки і Польським Комітетом Національного визволення про евакуацію українського населення з території Польщі і польських громадян з території УРСР [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України. – 2006. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/616_065. – Дата доступу: 14.02.2017.
  14. Чубарко В. В. Роль стереотипів у формуванні етнічної самосвідомості / В. В. Чубарко // Соціологічні студії. – 2013. – № 1. – С. 100-104.
  15. Halczak B., Osękowski C. (2004). Stereotyp łemka w świadomości zielonogórskich studentów. Rocznik Lubuski. Tom XXX, Cz. I, 51-60. Available at: http://www.ltn.uz.zgora.pl/PDF/rocz04/4.pdf
  16. Shaparenko Y. V. (2016). Features of value orientations of Lemkos deported from the territory of Lemkivshchyna during the 1944–1946 years. Problems of Modern Psychology, Issue 34, 593-604, DOI: 10.6084/m9.figshare.4565017.v1.

Повний текст: PDF (укр.)


Склярук Анастасіякандидат психологічний наук, докторант Інституту соціальної та політичної психології НАПН України, вул. Андріївська, 15, 04070 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.81


СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМНОЇ СІМ’Ї З ПОЗИЦІЇСИСТЕМНОГО ПІДХОДУ

У статті сім’ю розглянуто як базовий соціальний інститут і референтне оточення людини з моменту її народження і впродовж усього життя. Проаналізовано феномен нормальної сімї та визначено її об’єктивні критерії з позиції системного підходу. Визначено універсальні і динамічні функції сім’ї. Запропоновано визначення та описано ознаки різних типів аномальної сім’ї у вимірі структури, умов функціонування і функцій. Проаналізовано представлені у фаховій літературі концептуалізації проблемної (дисфункціональної) сім’ї та обґрунтовано логіку віднесення сімей до категорії проблемних. Описано типові внутрішні проблеми та показано особливості розв’язання цих проблем у дисфункціональній (проблемній) сім’ї. Показано особливості соціально-психологічних ресурсів проблемної сім’ї та можливі наслідки «неуспішної» соціалізації дітей у проблемних сім’ях. Запропоновано прогностичну пояснювальну модель соціалізації дитини в проблемній сім’ї будь-якого типу. Означено головну ідею концепції соціально-психологічного супроводу проблемної сім’ї.

Ключові слова: соціалізація, нормальна сім’я, об’єктивні критерії нормальної сім’ї, репродуктивні функції сім’ї, аномальна сім’я, дисфункціональна (проблемна) сім’я.

Література
  1. Алмазов Б. Психическая средовая дезадаптация несовершеннолетних / Б. Н. Алмазов. – Свердловск : Изд-во Урал. ун-та, 1986. – 150 с.
  2. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем: синергетика и теория социальной самоорганизации / В. В. Васильков. – СПб.: Изд-во «Лань», 1999. – 480 с.
  3. Васютинський В. О. Інтеракційна психологія влади / В. О. Васютинський – К.: КСУ, 2005. – 492 с.
  4. Горностай П. П. «Парадоксальний сімейний баланс» як умова рівноваги в проблемних родинах / П. П. Горностай // Психологічні перспективи: 2010, Спецвипуск. – С. 34-41.
  5. Дружинин В. Н. Психологические типы семьи в европейской культуре /
    В. Н. Дружинин. – СПб.: Питер, 2006. – 166 с.
  6. Личко А. Е. Психология отношений как теоретическая концепция в медицинской психологии и психотерапии / А. Е. Личко // Журн. невропатол. и психиатр. – 1977. – № 12. – С. 176-186.
  7. Минухин С. Множество моих голосов / С. Минухин // Эволюция психотерапии: Том 1. Семейный портрет в интерьере: семейная терапия / Пер. с англ. Т. К. Кругловой. – М.: Независимая фирма «Класс», 1998. – 304 с.
  8. Норвуд Р. Женщины, которые любят слишком сильно. – М.: Изд-во «Добрая книга», 2012. – 352 с.
  9. Петрунько О. В. Діти і медіа: Соціалізація в агресивному медіасередовищі: Монографія.– 2-ге видання. – Ніжин: Аспект-Поліграф, 2011. – 480 с.
  10. Петрунько О. В. Батьки і діти: типові помилки виховання / О. В. Петрунько // Практичний психолог: дитячий садок, 2014. – № 4. – С. 25-32.
  11. Сатир В. Как строить себя и свою семью / В. Сатир. – М.: Педагогика-Пресс, 1992. – 192 с.
  12. Склярук А. В. Проблемна сімя як предмет соціальної психології: труднощі визначення й перcоналізації / А. В. Склярук // Педагогічний процес: теорія і практика. – Вип. 3. – К.: Едельвейс, 2016. – С. 113-118.
  13. Титаренко Т. М. Испытание кризисом. Одиссея преодоления : [моногр.] / Т. М. Титаренко. – 2-е изд. – М. : Когито-центр, 2010. – 303 с.
  14. Эйдемиллер Э. Г. Психология и психотерапия семьи / Э. Г. Эйдемиллер, В. Юстицкис. – СПб: Питер, 2002. – 656 с.
 
Повний текст: PDF (укр.)


Петрунько Ольгадоктор психологічних наук, старший науковий співробітник, професор кафедри психології, ВНЗ «Інститут економіки та права« КРОК», вул. Лагерна, 30-32, 03113 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.88


ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ НА СТИКУ КОНФЛІКТОЛОГІЇ, ПРАКТИЧНОЇ ТА КЛІНІЧНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

У статті показано сутність внутрішньоособистісного конфлікту, який розглянуто як проблемний для його носія стан. Проаналізовано та узагальнено низку наукових концепцій внутрішньоособистісного конфлікту та уявлення про основні його види, описані у фаховій літературі. Визначено особливості предмету внутрішньоособистісного конфлікту в конфліктології, практичній і клінічній психології та запропоновано модель його міждиплінарного розгляду. Акцентовано увагу на конструктивних (адаптивних) і неконструктивних (неадаптивних) внутрішньоособистісних конфліктах. Показано особливості внутрішньоособистісного конфлікту в сфері мотивації особистості. Особливу увагу приділено мотиваційним внутрішньоособистісним конфліктам з ознаками неадаптивного, деструктивного перебігу. Показано особливості неадаптивного мотиваційного конфлікту та можливі їх наслідки для інтраперсонального та інтерперсонального, соціального життя людини.

Ключові слова:  внутрішньоособистісний конфлікт;  інтраперсональна реальність;  критерії неадаптивного конфлікту;  міждисциплінарний предмет конфлікту;  неадаптивний мотиваційний конфлікт.

Література
  1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М.: Мысль, 1991. – 302 с.
  2. Адлер А. Понять природу человека / А. Адлер // Пер. с нем. – СПб.: Академический проспект, 1997. – 256 с.
  3. Асаджиоли Р. Психосинтез: Теория и практика / Р. Асаджиоли. – М.: REFL-book, 1994. – 314 с.
  4. Бауманн У. Клиническая психология / У. Бауманн, М. Перре // Пер. с нем. – СПб: Речь, 2004. – 960 с.
  5. Божович Л. И. Проблемы формирования личности / Л. И. Бажович. – М.: НПО «МОДЭК», 1995. – 352 с.
  6. Василюк Ф. Е. Психология переживания. Анализ преодоления критических ситуацій / Ф. Е. Василюк. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 204 с.
  7. Васютинський В. О. Інтеракційна психологія влади / В. О. Васютинський. – К.: КСУ, 2005. – 492 с.
  8. Кочубейник О. М. Змкнені простори: симптоми недіалогічного дискурсу / О. М. Кочубейник // Педагогічний процес: теорія і практика. – Вип. 3-4 (48-49). – К.: Едельвейс, 2015. – С. 59-64.
  9. Левин К. Теория поля в социальных науках / К. Левин // Пер. с англ. – СПб.: Сенсор, 2000. – 368 с.
  10. Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности / Д. А. Леонтьев. – М.: Смысл, 2003. – 486 с.
  11. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психіки / О. Маслоу //Пер. с англ. СПб.:Изд-во «Евразия», 2011. – 448 с.
  12. Мясищев В. М. Психология отношений. Избранные психологические труды / В. М. Мясищев. – М.; Воронеж: Институт практической психологии, 1995. – 356 с.
  13. Титаренко Т. М. Життєвий світ особистості: у межах і за межами буденності / Т. М. Титаренко. – К.: Либідь, 2003. – 376 с.
  14. Тхостов А. Ш. Топология субъекта (опыт феноменологического исследования) / А. Ш. Тхостов // Вестник Московского университета. – Серия 14. Психология. – 1994. – № 2. – С. 3-13.
  15. Фрейд З. Психопатология обыденной жизни / З. Фрейд. – М.: Алетейя, 1997. – 256 с.
  16. Фромм Э. Душа человека / Э. Фромм. – М.: Республика, 1992. – 430 с.
  17. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризи / Э. Эриксон // Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1996. – 344 с.
  18. Юнг К.-Г. Архетип и символ / К.-Г. Юнг. – М.: Ренессанс, 1991. – 304 с.

Повний текст: PDF (укр.)


Власенко Іннакандидат психологічних наук, викладач кафедри загальної, вікової та педагогічної психології Інституту людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, просп. П. Тичини, 17, 02152 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.95


ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНІ КОНФЛІКТИ ВЧИТЕЛІВ: МОТИВАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

У статті розглянуто мотиваційний аспект внутрішньоособистісних конфліктів сучасних вчителів. Встановлено, що у мотиваційно-особистісній сфері досліджуваних домінують екзистенційні та індивідуальні цінності. Виявлено, що одна пята частина педагогів невдоволена поточною життєвою ситуацією, проявляє внутрішню конфліктність. Відчуття внутрішньої конфліктності та нереалізованості в одній з головних життєвих сфер («щасливе сімейне життя», «здоров’я», «любов») супроводжується у вчителів високою внутрішньою конфліктністю в інших важливих сферах.

Ключові слова:  внутрішньоособистісний конфлікт;  вчителі;  мотиваційно-особистісна сфера;  цінності.

Література
  1. Березовська Л. І. Психодіагностика та корекція внутрішньоособистісних конфліктів як умова подолання професійного вигоряння вчителів: автореф. … канд. психол. наук: 19.00.10 / Л. І. Березовська. – К., 2013. – 21 с.
  2. Маланьїна Т. М. Психологічні особливості подолання вчителями внутрішньоособистісних конфліктів: автореф. дис… канд. психол. наук: 19.00.07 / Тетяна Михайлівна Маланьїна. – К., 2011. – 20 с.
  3. Фанталова Е. Б. Диагностика внутриличностного конфликта /
    Е. Б. Фанталова. – М.: Фолиум, 1997. – 48 с.
  4. Nakada, A., Iwasaki S., Kanchika, M. et al. Relationship between depressive symptoms and perceived individual level occupational stress among Japanese schoolteachers. INDUSTRIAL HEALTH, 2016, Vol. 54,  no. 5, 396-402.
  5. Palmer M., Rose, D., Sanders, M., Randle, F. Conflict between work and family among New Zealand teachers with dependent children. Teaching and teacher education, 2012, Vol. 28, no. 7, 1049-1058, DOI: 10.1016/j.tate.2012.05.002.
  6. Tiplic D., Brandmo C., Elstad E. Antecedents оf Norwegian Beginning Teachers’ Turnover Intentions. Cambridge Journal Of Education, 2015, Vol. 45, no. 4, 451-474, DOI: 10.1080/0305764X.2014.987642.

Повний текст: PDF (укр.)


Сидорко Ігораудитор з метрології, Державне підприємство «Львівський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Львівстандартметрологія»), вул. Князя Романа, 38, 79005 м. Львів, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.100


РОЛЬ КЕРІВНИКА В УПРАВЛІННІ КОНФЛІКТАМИ У КОЛЕКТИВІ

У даній статті розглянуто сутність і значення конфлікту в колективі. Досліджено роль керівника у вирішенні конфліктів всередині колективу. Запропоновано практичні рекомендації щодо попередження конфлікту, його профілактики та послаблення. Проаналізовано позитивні та негативні функції конфліктів. Визначено психологічні умови та прийоми попередження конфліктів в т.ч в колективі. Зроблено пропозиції щодо вибору оптимальних методик управління конфліктними ситуаціями в колективі в сучасних умовах діяльності. Визначено важливість ролі конфліктів в житті окремої людини, сім’ї, колективу, держави, суспільства і людства в цілому.

Ключові слова: ефективність; інцидент; керівник; керівництво; колектив; конфліктна ситуація; конфліктні ситуації; лідер; об’єктивні,управлінські, психологічні і особистісні причини конфліктів; персонал; позитивні та негативні функції конфліктів; сторони конфлікту; суб’єктивні причини; успіх.

Література
  1. Витоки ділових конфліктів та їх роль в процесі управління [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://referat.repetitor.ua/
  2. Kибанов A. Є. Вирішення конфліктів: підручник / A. Є. Kибанов,
    І. Є.Ворожейкін, В. Г. Захаров // За ред. А. Є. Кибанова, 2-е видання. – ИНФРА-М, 2005. – 302 c.
  3. Климентьева О. С. Причини виникнення конфліктів у професійній діяльності правоохоронців / О. С. Климентьева // Педагогіка і психологія. – Харків, 2016. – Вип. 52. – 318 c.
  4. Ложкін Г. В. Психологія конфлікту: теорія і сучасна практика /
    Г. В. Ложкін, Н. І. Пов’якель. – К.: МАУП, 2007. – 435 с.
  5. Роль менеджера в процесі управління конфліктами [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://buklib.net/component/option,com_ jbook/task,view/ Itemid,36/catid,136/id,4195/
  6. Сергієнко Т. Конфлікт в колективі і роль лідера в своєму рішенні /
    Т. Сергієнко // Гуманітарний бюлетень. – 2012. – С. 16-20.
  7. Скібітська Л. І. Управління: навч. пос. / Л. І. Скібітська, А. М. Скібітський // Центр навчальної літератури, 2007. – 416 c.
  8. Управління людськими ресурсами: філософські принципи / Під ред. проф. В. Н. Воронкового. – «Професіонал», 2006. – 576 c.
  9. Шеллінг Т. Стратегія конфлікту / Т. Шеллінг. – Москва: YRYSЕN, 2007. – 366 c.

Повний текст: PDF (укр.)


Скрипник Тетянадоктор психологічних наук, старший науковий співробітник, професор кафедри спеціальної психології, корекційної та інклюзивної освіти Інституту людини, Київський університет імені Бориса Грінченка, вул. Маршала Тимошенка, 13 б, 04212 м. Київ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.106


ПЕРЕВАГИ КОМАНДНОЇ РОБОТИ В ПРОЦЕСІ СУПРОВОДУ ДИТИНИ З АУТИЗМОМ В ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

У статті представлено педагогічне дослідження, спрямоване на підвищення компетентності педагогів у плані надання допомоги дітям з розладами аутистичного спектра в освітньому просторі. З використанням «Інструменту професійного розвитку для поліпшення якості роботи педагогів» (ISSA) здійснено порівняльний аналіз комплексної оцінки професійної позиції педагогів. Виявлено низький рівень компетентності педагогів як загальноосвітніх шкіл, так і дошкільних навчальних закладів за такими параметрами, як: взаємодія, сім’я, інклюзія, оцінка і планування, розвивальне середовище. Здійснений формувальний експеримент підтвердив важливість командної взаємодії між педагогами, з одного боку, а також, між педагогами і сім’єю, з іншого, в процесах навчання і розвитку дітей з аутизмом.

Ключові слова:  алгоритм супроводу;  аутизм;  інклюзія;  міждисциплінарнакоманда.

Література
  1. Гайдукевич С. Е. Средовой подход в инклюзивном образовании /
    С. Е. Гайдукевич // Инклюзивное образование: состояние, проблемы, перспективы. – Минск: Четыре четверти, 2007. – 34 с.
  2. Скрипник Т. В. Технології психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом в освітньому просторі: навчально-наочний посіб. / Укл. Т. Скрипник. – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2015. – 56 с.
  3. Сatagnus, R. M., & Hantula, D. A.  (2011). The Virtual Individual Education Plan (IEP) Team: Using Online Collaboration to Develop a Behavior Intervention Plan. International Journal of e-Collaboration. Issue 1, January 2011 Pages 30-46, DOI: 10.4018/jec.2011010103
  4. Тэнкерслей Д. Инстумент профессионального развития для улучшения качества работы педагогов [Електронний ресурс] / Д. Тэнкерслей, С. Брайкович, С. Хандзар. – 2009. – Режим доступу: http://issa.nl/e-portfolios/quality/wp-content/uploads/2013/03/ISSA-PDT-Primary-School-RUS.pdf
  5. Sawyer M.Connecting with families to facilitate and enhance Involveme (2014). Teaching exceptional children: Vol. 47, 3: pp. 172-179, DOI: https://doi.org/10.1177/0040059914558946

Повний текст: PDF (укр.)


Дзюбинська Маріяаспірант, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, вул. Т. Шевченка, 57, 76000 м. Івано-Франківськ, Україна,  Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

https://doi.org/10.28925/2078-1687.2017.1.112


ВНУТРІШНЯ КАРТИНА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ: ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Стаття присвячена дослідженню динаміки розвитку внутрішньої картини здоровя дітей хворих на епілепсію. На основі вивчення її структури, встановлено наявність ціннісно-мотиваційного, когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів. Виділено та описано характерні особливості компонентів внутрішньої картини здоров’я. Здійснено порівняння суб’єктивної оцінки здоров’я на різних вікових етапах розвитку дітей, які страждають на епілепсію. Визначено, що із віком у них збільшується диференційованість уявлень про здоров'я, зростає відповідальність, автономність та опора на особистий досвід при виборі стратегій поведінки щодо покращення здоров’я. На підставі аналізу отриманих результатів подано рекомендації щодо оптимізації надання психологічної допомоги сім’ям, які виховують дітей хворих на епілепсію.

Ключові слова:  внутрішня картина здоров’я;  діти хворі на епілепсію;  епілепсія;  компоненти внутрішньої картини здоров’я.

Література
  1. Ананьев В. А. Психология здоровья: пути становления новой отрясли человекознания / В. А. Ананьєв // Психология здоровья / Под ред. Г. С. Никифорова. – СПб.: Изд-во СПбГУ, 2000. – С.124-125.
  2. Дзюбинська М. Я. Формування внутрішньої картини здоров’я у дітей хворих на епілепсію / М. Я. Дзюбинська // Актуальні проблеми психології: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості: зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. – 2015. – Т.11, № 15. – С. 127-135.
  3. Коцан І. Я. Психологія здоров’я людини / І. Я. Коцан, Г. В. Ложкін,
    М. І. Мушкевич // За ред. І. Я. Коцана.– Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011. – 430 с.
  4. Кукуруза А. В. Характеристика внутренней картины здоровья подростков с соматической патологией. [Электронный ресурс] / А. В. Кукуруза,
    Е. А. Кириллова, Е. Э. Беляева // Медицинская психология в России: электрон. науч. журн. – 2011. – N 2. – Режим доступу: http:// medpsy.ru.
  5. Лісова О. С. Психокорекція дезадаптивних типів внутрішньої картини здоров’я у хворих на виразкову хворобу / О. С. Лісова // Медицинская психология. – 2008. – Т.3, № 1. – С.44-50.
  6. Моісеєнко Р. О. Аналіз епідеміологічних досліджень диспансерної групи дітей з епілепсєю з метою оптимізації надання медичної допомоги / Р. О. Моісеєнко та ін. // Зб. наук. Праць співробіт. НМАПО ім. П. Л. Шупика. – 2015. – 24 (3) /25. – С. 334-338.
  7. Психология здоровья: учебник для вузов / Под ред. Г. С. Никифорова. — СПб. Питер, 2006. – 607 с.
  8. Эйдемиллер Э. Г. Детская психиатрия / Э. Г. Эйдемиллер – СПб.: Питер, 2005. – 1120 с.
  9. Элъконин Д. Б. К проблеме периодизации психического развития в детском воздасте / Д. Б. Элъконин // Избранные психологические труды. – М.: Педагогика, 1989. – С. 75-76.
  10. Jonsson, P. & Eeg-Olofsson, O. (2011). 10-Year outcome of childhood epilepsy in wellfunctioning children and adolescents. Europen Journal Paediatric Neurology. (Mar, 2011), DOI:10.1016/j.ejpn.2011.02.002
 
Повний текст: PDF (укр.)